Это цитата сообщения Писанка Оригинальное сообщение
Льоха чи Олексій. Ірина Фаріон: Імена та прізвища як національні ідентифікатори.
Нормативність імен.
Ідентифікаційна функція антропоніма (власної назви) (з латин. identifico "ототожнюю") полягає в одночасному ототожненні себе та відокремленні: ототожнення з подібними, відокремлення з різними.
Називаючи себе, представники кожної нації усвідомлюють свою особливість, навіть якщо беруть для називання універсальні антропоніми на зразок Івана, що у фр. Жан, англ. Джон, нім.Йоганнес (Ганс), сканд. Юхан, ісп. Хуан, італ. Джованні, пол. і чес. Ян, молдов. Іво, євр. Jōchananчи Гаврила, що в лат. Gabriel, ст.сл. Гавриилъ, бр. Габрыэль, п. Gabrel, слц. Fridrich, ч. Bedřich, уг.Gabor, рум. Frederic, молд. Гаврил.
З огляду на зазначене, можемо ствердити, що національномовна адаптація антропоніма - це один із надійних засобів ідентифікації народу: якщо я Іван, а не Йоган, то я українець; а якщо яВаня, то Івасик - людина іншої етноналежности.
Брати чуже ім'я - означає уподібнитися до чужої нації.
Мусульманська мудрість
Таблиця поширених правильних та неправильних форм імен:
Таблиця поширених правильних та неправильних форм імен
Неправильно - Правильно
Альоша - Олекса.
Боря - Бориско.
Вася - Василько.
Вова - Володимирко.
Гаврюша - Гаврилко, Гаврусь.
Гриша - Гриць, Грицько.
Діма - Дмитрик.
Ваня, Ванюша - Івасик, Івасьо.
Ігорьок - Ігорко, Ігорчик.
Іллюша - Ілько.
Костя - Костик.
Коля - Миколка.
Міша - Михась, Михайлик.
Паша - Павлик, Павлусь.
Петя - Петрик.
Саша - Сашко.
Серьожа - Сергійко.
Стьопа - Степанко.
Федя - Федько.
Яша - Яць, Яцик.
Даша - Даринка.
Іра - Ірця, Ірчик, Іринка.
Маша - Марічка.
Надюша - Надійка.
Наташа - Наталка.
Свєта - Світланка
А з чим асоціюється Грішка, Мішка, Людка, Вєрка? В. Бєлінський у листі до М. Гоголя писав:"Россия представляет собой ужасное зрелище страны, где люди сами себя называют не именами, а кличками: Ваньками, Васьками, Стеньками, Палашками". А коли пірнути ще у темінь Московії, то з дослідження російського вченого В. Ніконова довідаємося, що для більшости населення Росії впродовж кількох століть "уничижительная", тобто зневажлива форма на -к-а, була обов'язкова, і навіть крупний боярин, перед яким тремтіли дрібніші бояри (що вже про чернь казати), підписував "чолобитну" цареві: "холоп твой Васька".
Отож якщо наша мова щодалі, то більше рябіє такими іменами-покручами, то стаються зміни на підсвідомо-ментальному рівні нашого етноорганізму - він із природно самодостатнього перетворюється в щось узалежнене, відтак асимільоване з цілком полярною сутністю - і тоді маса перестає реаґувати на світоглядну, креативну неприйнятність імен на кшталт Пєтя, Катя, Федя, хоч натомість існують блискучі українські форми імен Петрик, Катруся, Федько.
Може, ми здуріли трохи -.
Є така здогадка, -.
Бо Олекса зветься Льоха ,.
Ніби свиноматка.
Та й Павла всі кличуть Паша.
То якщо він січка -.
З'їсть його корова Маша,.
Колишня Марічка.
Вліз Іван, як та свиня,.
В чужу калабаню.
І змінив своє ім'я так,.
Що тепер він Ваня.
Стьопа, Гріша, Міша,.
Вова, Даша, Лєна, Шура…
В голові у нас полова.
І темінь похмура.
Та задумайтесь на хвильку,.
Де та гордість ваша?
Чому Вася не Василько
І хто ж та Наташа?
Скільки можна плазувати,.
Бути на колінах?
Чи нарешті будувати.
В собі Україну!
Анонім
Природне ім'я народу є для нього.
основою моралі і школою її.
Самий патріотизм, як одна з найвищих.
категорій моралі, зв'язаний з народністю і її іменем.
С. Шелухін
Закономірно, що 1888 року цар Олександр III видав указ "Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами".
Марійка стала Машею,
Малий Сашко став Сашею,.
Іванко став Ванюшею,.
Катрусечка - Катюшею.
Даринка стала Дашею,.
Наталочка - Наташею,.
Грицько кумедний - Грішею,.
Мишко кирпатий - Мішею.
Рідні діти - мов нерідні,.
Тато й ненька - мов чужі.
Не тому народ наш бідний,.
Що до всього збайдужів?
В. Маснюк.
Нормативність прізвищ. Прізвище та ім'я - це адреса народу (Л. Силенко). Тривала московська окупація вплинула на фонетико-словотвірну будову наших прізвищ: Богун та Гонтаперетворилися у Богунова й Гонтіна; Олекса Розум, одружившись із царицею Єлизаветою, став генерал-фельдмаршалом імперії графом Разумовскім; визначний український письменник на псевдо Іван Багряний зазнав спотворення свого прізвища з Лозов'яги на Лозов'ягіна; Сергій Єфремов - насправді ж по батьківській лінії Охріменко - зазнав помосковщення свого прізвища у ХІХ ст. в духовній академії - головному осерді російського шовінізму; засновник ідеології українського націоналізму Донцов насправді Донець; а відомі актори Ада Роговцева та Кость Степанков нікому не відомі як Роговець і Степанко… - такого типу прізвищеві знаки у спотвореній формі засвідчили - "це ]-ов включене в поліційну і психологічну гру москвинської брутальної політики" (??), адже отримати ім'я - означає вкоренитися у відповідній ментальності.
За визначенням польського науковця С. Роспонда, суфікси - це найкраща візитівка щодо мовної, а тим самим і етногенетичної належности носія власної назви. Суфікс стає ідентифікатором не тільки щодо інших членів суспільства (серед них він виконує об'єднавчу функцію), але й щодо іншого суспільства, себто мовна (і не тільки) межа між суспільствами і є найбільш животворчою, бо власне вона, наче червона риска, підкреслює мовну, а отже, буттєву інакшість.
До наших неповторних прізвищевих суфіксів належать: -енк-о; -ук, -юк, -чук; -ишин; у росіян: -их, -аго; у білорусів: -онак; угорців -фі; грузинів -дзе, -швілі; вірменів -янц (-анц, -енц) або -ян, хоч існують і спільні патронімні суфікси, що, наприклад, об'єднують по кілька слов'янських мов: -ськ, -ів, -ич, -ович, -ак, -як -овець, -инець, -ик.
Супліка вболівальника
Не розумію форварда на "енко"
(довкола нього нині шум і гам).
По-італійськи, по-московськи цвенька,.
Лише по-українськи - ні бум-бум!
[…]
Щоб генія імення не ганьбити,.
Не осоромити козацьку кров,.
Я пропоную прізвище змінити:
Сапожніков узяти чи Портнов.
П. Ребро.
Неправильно Правильно
брати Кличко - брати Клички
до президента Ющенко - до президента Ющенка
з Путіном - з Путіним
з Василишином - з Василишиним
з Русиним - з Русином
до Чорновіла - до Чорновола
Гумореска
Прибіг якось до райради.
Тягнирядно Сава.
- Хочу прізвище змінити.
Ось моя заява.
Бо прізвище Тягнирядно.
Допотопне стало.
Я нове собі придумав -.
Тягниодєяло.
П. Глазовий
Ірина Фаріон, доктор філології, професор НУ "Львівська політехніка"
http://svoboda.org.ua/news/articles/00109969/