Ніби вчора доньку народила,

Ніби вчора вперше розповила,

Ніби вчора вперше колисала,

Щастя й долі донечці бажала.

Ніби вчора тільки бант вязала,

В перший класс, до школи проводжала.

Сльози тільки хусткою втирала,

Поцілунком рани відмивала.

Все здавалось часу так багато,

Щоб любити, пестити, зростати.

Ніби часу так минуло мало,

Ти на шлюбний рушничок вже стала.

Мабуть тільки знають батько й мати,

Як до шлюбу доньку проводжати,

Як переживати без зупину,

За свою, дорослу вже, дитину.

І така в вас доля батько й мати,

Виростить дітей і їх віддати,

Це ж віддати серця половину,

Але хай щастить тобі дитино.