З острахом він споглядав на небо, на хмари,
спостерігав напрям вітру.
Одна нещаслива година –
і може пропасти вся річна праця,
а він лишитися без засобів до існування.
Праця на жнивах важка,
ле селяни ніколи не скаржилися на жнива
і вважали цю працю приємною.
Село у жнива завмирало:
вдома залишалися старі і немічні та малі діти.
Якщо вранці всі поспішали “жито жати”,
то увечорі йшли дуже повільно.
Вважалося, що нива співає,
співає пахуче жито – гомінко, весело й шумно:
“Ожили села й ниви, ожило повітря”.
Чудово описані жнива в творах
Івана Нечуй-Левицького і Панаса Мироного –
стає зрозуміло, чому селяни так гаряче любили свою ниву
і чому вони так обожнювали жнива –
страдно-святочну пору літа...