Это цитата сообщения TIYA Оригинальное сообщение
«Я любив вас усіх, а найбільше любив Україну...»
Пам'яті Назарія Яремчука
Yavorina
Музика - Степан Гіга.
Вірші - Степан Галябарда
[259x209]Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.
Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,
І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.
На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.
Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,
Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я.
Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,
Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.
У далеких світах якось раптом усе я покину,
Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,
І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,
І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.
На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.
Я на свете прожил, как вспышка звезды на рассвете,
Как капля росы, словно крик журавля - только миг.
Я не верил никак, что и ко мне придет день последний,
И в жертвенном огне мое сердце пепел сгорит.
Я так щедро любил, я так верил в звезды и глаза,
И душой своей я вас, как умел, причащал.
Но видно Господь мне лучше жизни предсказал,
И к себе забрал, чтобы в райском саду я пел.
Припев
На могиле моей посадите молодую Яворину,
И не плачьте за мной, за мной заплачет родня.
Я любил вас всех, и больше всего любил Украину,
Вероятно, в этом и есть самая тяжелая вина моя.
Пусть душа переселится в удивителен тот рай потусторонний,
Где таких, как я, назлиталася целая семья.
Только зачем мне эти блаженства роскошные и вечные,
Как мне улыбнется дочь-сиротинка моя.
В далеких мирах как-то вдруг все я покину,
Потому войдет мне в душу слезы и тимьяном,
И домой хоть ветром, хотя лучом солнца полыни,
И легонько войну над твоим, Украины, лицом.
Припев.
