Коли був малим син і починав з когось кепкувати й занадто (бувало й несправедливо) критикувати, я завжди пропонувала йому подумки спробувати помінятися місцями й відчути себе на місці того іншого. Не знаю, чому й звідки у мене з'явився цей педагогічний прийом, але він мав дуже позитивні результати. Тепер пару раз чула подібне у нього й внука в розмові. Не так давно (з півроку тому) одна дама всі слиною зійшла, критикуючи Порошенка. Я її запитала, чи вона хоч день працювала в своєму житті керівником. Її це питання дуже здивувало. А суть же саме в тому! Не спробував - не зрозумієш.

Ответ на комментарий Капельдудкина # Почувствовать себя на чужом месте очень сложно. Можно только приблизительно. Кто может представить, что значит ухаживать за человеком с деменцией? Человеку постороннему это очень сложно представить. К тому же все люди имеют свой запас прочности. Одна моя знакомая рассказала, что ее родственница в конце концов не выдержала и уложила мать лицом вниз, чтобы та задохнулась. Мать была лежачей.

Ответ на комментарий Debut # Це жахливо. Років п'ять тому моя мама, обідаючи, ковтнула цілого маринованого помідора. Дивуюся досі, як я його з неї витрясла. Але тепер інколи в голову приходить думка, може то вона так зробила навмисно? А я несвоєчасно виявилася поруч? Може вже відчувала, в яке провалля падає? Не сказала тоді мені нічого. Вона взагалі рідко зі мною розмовляла. Якось читала, що дружина з 8-го чи 9-го поверху викинула чоловіка, який був прикутий до ліжка вже кілька років. Мала скочити слідом, та не змогла. Років ... тому може й засуджувала би таких людей, а тепер не можу. Це дійсно буває надміру важко.

Ответ на комментарий Капельдудкина # С помидором вряд ли. Это же очень мучительно. Я как-то из мамы вытрясла хороший кусок печенки. С тех пор все ей мелко режу. Но разговоры у нее были на эту тему. Хотела лекарств выпить. И мне кажется, что какие-то лекарства вдруг исчезли. Но видимо были безобидными для этого дела. Но стала и лекарства прятать. Я тоже теперь не тороплюсь судить людей, которые сами ухаживают за родными в таком состоянии. Мне рассказывали, что в результате и сами ухаживающие вынуждены потом лечиться у психиатров.

Ответ на комментарий Debut # Тільки той, хто з таким стикнувся в житті, зрозуміє. Я вже не раз казала, що якби не спілкування в інтернеті, то вже давно ловила би свій розум десь. Навіть мої найкращі друзі (в Києві живуть) не розуміли, поки мама не провалилася в кому. Тепер Таня каже - нам пощастило, мучилася мама й вони всього три місяці. Каже, що навіть уявити страшно, що таке може бути роками. А ми з Вами підвиваємо, "плачемося" одна одній і терпимо. А як же інакше? Не уявляю, як жити потім було тій жінці далі, що маму в подушку.

Ответ на комментарий Капельдудкина # Вот так и получается, о чем бы не писала, а подтекст один - мама, и я с ней. И вот сейчас мы говорим о своем, а не о том, о чем я написала. Хотя, если честно, то там об этом же самом и написано. Здесь своя война. А та женщина... Даже не знаю. Наверное, как-то себя успокоила, что-то себе выдумала. Там понятно, что хромает с нравственностью.