Облітають із вишень сорочечки крихітні цвіту,
І тривожно шумлять, насторожують ніч ясени,
А в затемнених спальнях, в нумерованих ліжечках-- діти
Надинці з жалями і страхом, занурені в сни.
Заглядає у вікна Бабай-- хтось лякається й плаче,
Хтось закляк у кубелечку коца, наслухаючи сміх.
Хтось колише себе, хтось хитає голівкою, Наче його мучить прапам"ять,
Та нема того, хто б допоміг.
Тільки темінь і шерех, і місяця око совине
Припильноване ревно, кого іще там не приспав.
... Поміняє своїх господариків випрана одежина,
І котрась із ляльок для комісій стане лялькою для забав.
Ранок буде, як завше, холодним і хриплоголосим,
Та розквітне панамками біло, всміхнеться подвір"я.
Сонце кожній травинці малій виціловує роси--
Приголубиш дитя мимохіть і... поранишся об довір"я.