Путін копіює не так сталінський режим, як гітлерівський

«Ежедневный журнал», Росія: «Спадкоємці Гітлера і «оксамитова окупація» в Криму»

Ми дожили до часу, про який не хотілося думати. Російська держава набуває обрисів нацистського режиму, заснованого на внутрішніх репресіях і зовнішній експансії. До пори до часу це було завуальовано. Останні події все змінили. Відверто знущальний вирок «в’язням Болотної» і відверта військова агресія проти України позбавили останніх сумнівів. Путін копіює не так сталінський режим, який щодо власних громадян був значно кривавішим, ніж нацистський, як гітлерівський, який вирізнявся демонстративним цинізмом до інших держав.

Дії Путіна - це бандитська психологія. Насильники завжди експлуатують страх людей перед насильством і пасують лише перед тими, хто чинить спротив. Війну часто виграє не той, у кого сильніша армія, а той, хто краще до війни морально готовий. Рішучість - половина успіху. У Путіна вона є, у нової влади в Україні - немає. Багато хто каже, що це правильна тактика в Криму - не піддаватися на провокації і не чинити опір російській експансії. Мовляв, Кремлю потрібен привід для стрілянини і введення «обмеженого контингенту». Якщо такого приводу не буде, то окупація все одно відбудеться. Просто буде «оксамитовою», без крові, хоча з тими ж наслідками. Може, «оксамитова окупація» для Путіна навіть краща, ніж кривава війна. Агресори іноді люблять побрязкати зброєю, не пускаючи її в хід.

Україна може піти шляхом Чехословаччини і мирно віддати Крим Путіну, як в 1938-му чехи віддали Судети Гітлеру. А може піти шляхом Польщі - стати на шляху агресора. На жаль, на міжнародне співтовариство розраховувати не варто. Воно до останнього тягнутиме гуму, жуватиме звичну жуйку про благі наміри і пошуки мирного врегулювання, здавати одну позицію за іншою «аби не було війни». Немає кращого способу наближати катастрофу, ніж умиротворяти агресора. Українці майже все ХХ ст. прожили з Росією в СРСР, тому мають розуміти це не гірше за нас. Їх звернення до РФ з пропозицією провести консультації і утримуватися від загострення відносин наштовхуються на зарозумілу відмову Кремля. Для чого Москві переговори, коли її збройні сили успішно стягують до кордонів України, а Крим вже захоплений російськими військами? Агресор готовий до переговорів, лише коли в нокауті.

На жаль, мова вже не про Крим. Засвоєна Путіним стилістика нацистського режиму - лицемірні слова про мир і одночасна політика агресії, мали б насторожити світ. Адже в першій половині ХХ ст. ніхто не сказав стільки слів про любов до миру і не зробив стільки кроків до війни, як Гітлер. Якщо кримська ситуація вирішиться якоюсь схожою Мюнхенською змовою, то подальші події не змусять себе довго чекати. Цивілізований світ, що не зважився зупинити знахабнілого агресора малими втратами, дочекається великої крові.