Кінчалось літо. Айстрами квітчалось,
біліло павутинням у садах,
прощалось з сонцем, тихо так прощалось,
дзвеніло глибиною в небесах.
Дрібним дощем вмивалися світанки
і бузьки відлітали до весни
й незрозумілі дивні забаганки
вночі приходили у сни –
Хотілось залишитися у літі
в полоні мальв й безкрайності полів,
хотілося тепла й дурману квітів,
гудіння бджіл над ними і джмелів.
Але – кінчалось літо, тихо й непомітно,
сідало сонце в комиші
і щось назавжди звіялося з вітром.
Кінчався день. Смеркалося в душі…
Автор: Терновий

|
|