А осінь вже навідалась у сни,
Покликала в захмарені світанки.
А я не набулась ще у весні,
Не перебігла через літні ранки.
А осінь вже війнула вітерцем,
Почастувала стиглими дощами.
А я чомусь заплакала тихцем
За зоряними літніми ночами.
А осінь огорнула в падолист,
Запахла щемко гіркуватим димом,
Із скринь дістала кетяги намист.
Чому ж на серці холодно і зимно?
А осінь відпустила журавлів
За літом вдаль, за сяйво небокраю.
Я чую з неба жалібне: «Курли» -
Свій рік життя у вічність відпускаю.
А осінь вже ступила на поріг,
Як шурхіт листя проситься до хати.
А скоро... скоро випаде вже сніг -
За осінню я буду сумувати...

Автор: Марія Морозенко