***.



Хто майбутнього життя свого
відзначить? Хто!


Хто, - майбутнього життя свого: - відзначить? Хто!
З майбутнього, - підступні ті знакИ: - ті крОки…
За обрієм свідомості, - розуму: - сховалось все,
Чекає згодом, - прірва, - та ї падіння: - в мороці!

Розтанули, - ті мрії, - та ї «чудеса»: - за ними,
Чекати, хотіти, - зараз що? - Минуле все… пішло,
Що бачили, - не зрозуміли: - і бігли - мимо;
А де, - та, - істина життя: - і де добро, і де, - є зло?

Все, - віджило, - і поросло: - холодним смородом і, - мохом.
Видіння, - то давно минуло: - велИчі тоєї, - насолода,
В минуле, - знову потягнЕ? Прощення: - хоч би з роком!
Дорога, - є… - до Бога! – Прямуй: - хочь на колінах, - згода?

Прийшов, - такий момент: - чекати іскри Бога, - СВІТЛА,
Щоб, - засвітити вмить, - загаслі оченята: - убогим та сліпим,
І спрямувати, - Сонце: - на шлях, - сакрального завіту,
У темряву, - осліплих, - і пОдоланих: - шаленостем своїм.

Коли ж, - кАяття, - в Душах, - тих: - захоче народитися, -
Так, - в сяйві СВІТЛА, - зростуть тоді: - і вЕличі Душі!
Тоді, - прокинеться, - і віра: - в найзлиденном серці,
Повернеться, - тоді, - любов і заповіт, і… мрії: - всі...

В МИТЬ новОго, - нАродження: - страх, - в ніщо, - розтане,
Мета єдина, - їй Душу треба: - на благо присвятить,
СВІТЛО, - у Душі, - той шлях: - красою величі, - постане,
На шлях, - тернистий, - святий Господь: - благословить!

***.