МИТЬ СВІТУ ЗНИКАЄ

Ніхто не відчуває , ніхто не відчуває слово,
Знов, повторіння на… пам'ятовування.
Але пишу, як це не дивно, знов і знову:
Належить ворушити , - в Душі мовчання.

Не чують Душі - ті, як БОГа ЧАС застерігає,
Колишній - старий шлях заїжджений тремтить,
В Душі вогонь вже не горить, - не приростає,
З дерев тих голих Душ: останній лист летить.

Виблискує Місяць, і в насолоді пристрасті: клубок ,
ТягнЕ безвольних Місяць – у Божевілля - в тлін.
Він - змінює СВІТла день: на морок - хибний бік ,
Самотності-кошмар, - з похмурих Душ сідає тінь.

У «рай», - неосвітлений, Мир Наш прибуває,
Місяць над головою тихо тліє - сяє морок ,
У звичку, - в тьмяність, наші Душі заганяє
ЗабожеволІють вони, в подібної самоті Зірок .

Роїться над Землею: в безодні - Зоряна громада,
Захоплює в тій глибині: тих ,наявних , сновидінь.
Наш Світ, пакован мрією, у ній сховалась - дія шкода:
Шкідлива мрія: - в ній думка, але нема натхнень.

СтогІн минулого, й гадки Світа, не наздогнати,
Візерунки, колишнього- минулого, в печалі і ... мовчать.
В кайданах, до Зірок - до СВІТла, Душі не підняти.
Привіт від Місяця: він… злісний проявляє результат.

Коли – ж у Місяця був шлях – той світлий: інший.
Той шлях , - він просвистів, лишив порожніми слова.
НЕ слід, стрибати! Ще СВІТло на Землі, - він жИвий!
А місяць? Місяць мертвий! Нам дорога Земля живА.


Шлях Місяця, - лишивсЯ у минулом: він і відпадає,
Сміливим-зухвалим, можливо завершити його?
На тій Землі, - де лежачи… дИхають - страждають.
Єдиним залишився СВІТла шлях, - до щастя одного.

Ховається, у Світі Нашому, - Душ погляд неосяжний,
І Миті всі, - сліди, летять в безодню, - в ту пітьму,
Земля в сУм'ятті такому, - знак спізнілий і тривожний.
Колишній візерунок Миру, йде назавжди з Землі. Чому?

Загублений - життя колишній сенс: він спричиняє рану,
Навесні, влітку, і взимку ... восени, - не стримати тих втрат.
І кожен бачить те, що вже: - не сприймаємо і гнане,
Наш СВІТло – БОГ, позбавить зло: його надійних грат.

Вернеться ДАР Землі, і ... він від БОГа: для захоплень,
Не поперхнеться, життя Землі, колишнім Місяця гріхОм:
Життям минулих тих катів, то - в пам'яті заразна погань .
Не повторить Земля той гріх: пішла вона своїм шляхом.


Лишилось сказати, тільки їм: Бувайте! – Ті малюнки зла!
Tам, попереду, - їм, буде, безсумнівно … світле воскресіння!
Світ-простір старий - сиплеться в тишІ: в мовчанні дна,
Миті Миру (МИГи) - відЛІТАЮТь, і…Душам їх : спасіння.

***.