Ты... в зоне моего падения, где ветер прячет жернова...

Жаль, мы не знали, что слова - всего лишь букводуновение...

и обездождившись зима найдёт забытое по компасу...

и будет снег под звёдной пропастью плести на ветках кружева...

а мы назначим блудный день, и подберём слова упавшие...

и станем без вести пропавшими

среди исчезнувших в метель...

Падіння

Я падаю. І поруч ти. Ховає вітер жорна-крила.

У слів немає більше сили. Лиш буквоподих до мети.

До снігу. До бездождя днів. І небо зоряне як прірва.

Зима в мені ховає білий серед закоханих вітрів.

А ти призначиш блудні дні.

Ми будемо забуті богом. І зникнемо серед усього,

щоб жити без вісти... Одні...

© Copyright: Сара Мильгрем, 2020

Свидетельство о публикации №120071906770

Начни день с белого взгляда… впиши в него что-то с заглавной… прими меня безымянной…