Душу й тіло положити за нашу свободу…

Усе починалося просто з протесту. Протесту проти брехні: спочатку нам обіцяли асоціацію з ЄС, а потім сказали, що передумали. Обіцяли всім, а передумали – без всіх. Примітивне пояснення, але було приблизно так. Країна хотіла до європейської спільноти. Її громадянам намагалися пояснювати: «Та чого ви репетуєте? Ніхто є вас у Європу не кличе! Договір про асоціацію – це ж не членство в ЄС!». Громадян таке пояснення не влаштовувало. Вони хотіли правди і виконання обіцянок. Влада, зрозумівши, що пояснювати словами не вміє, вирішила пояснювати силою. І навіть ті громадяни, які були проти асоціації з ЄС, і ті, яким було байдуже, зрозуміли інше: влада не вважає їх людьми, вони для неї – робоча сила, засіб для досягнення чогось там, творці того, чим влада потім користується. Але влада не врахувала однієї деталі: громадяни України – СПРАВДІ ГРОМАДЯНИ. І до європейської спільноти вони хочуть приєднатися саме тому, що вони – свідомі громадяни, які поважають демократичні цінності. Європейські чи не європейські ці цінності? У першу чергу – загальнолюдські. І головна з них – свобода. І тисячі українців вийшли на майдани, щоб стояти за свободу на смерть. Сотня поплатилася за свободу життям. Ще кілька сотень – здоров’ям. І попри все це тисячі українців нині йдуть до військкоматів. Бо ворог – біля воріт. Вони теж готові стояти на смерть. Душу й тіло положити за нашу свободу…
Чи всі тепер згадують про те, що спочатку було слово, і слово це було «євроасоціація»? Не всі. Бо не всі про це думали, йдучи на барикади. Не всі, хто приймав смерть – миттєву чи повільну – згадували про Європу. Але, без сумніву, усі мали в серці головні слова державного гімну: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу!».
Чим закінчилося? Ні, не закінчилося нічого. І, головне, не закінчилася готовність «душу й тіло положити за нашу свободу». Ми втратили Небесну Сотню. Але ми отримали Громадянське Суспільство. І величезну підтримку світової спільноти. А ще – по-справжньому вивчили Державний гімн. Серцем.
… «Фейсбук» видав на-гора чергову картинку. На цей раз із написом: «Світ збожеволів. Німеччина умовляє Росію не нападати на Україну. Німеччина. Росію. Не нападати на Україну». А ми тим часом готуємося (готувалися, бо зараз – не до того, схоже) до 70-річчя звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Світ збожеволів? Осліп? Чи ми прозріли?
То з чого усе починалося? То не головне. Головне – інше: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу»…
Валентина ПУСТІВА