Підслухав кілька днів тому на автостанції розмову двох поліських дядьків. Навіть не розмову, а фразу, що міцно засіла в моїй голові, як вірус, і, схоже, покидати її не збирається. "В живой природі зайця од кроля одлічіть практічєські невозможно", — сказав один поліщук другому. Довго думав, про що вони могли розмовляти. Могли про все що завгодно: і про домашнє господарство, і про полювання, і про політику, і про геополітику, і навіть про дружбу між народами.

Оце останнє зараз в усіх на вустах — дружба між народами. От тільки де ти знайдеш кроля в "живой природі" і як спокійно роздивишся зайця? Кріль сидить у клітці від початку й до кінця. Заєць також від народження і до смерті бігає на волі, об'їдаючи кору з дерев. Між ними є безперечний зв'язок, як між людьми і народами.

Вони схожі як дві краплі води. Однак краплю з криниці й міського водогону теж важко відрізнити. Зайця можна вбити рушницею або зловити в сітку. Кроля можна випустити на волю — до першого-ліпшого пса або лисиці. І концепції їхнього життя прошиті десь між їхніми симпатичними вушками. Я знаю з дитинства: саме туди луплять відгодованих і стерилізованих кролів.

Втім, люди начебто не кролі й не зайці. Вони в живой природі не живуть, але завжди мають вибір: жити у клітці чи на волі. І навіть якщо воля — це просто ще одна назва клітки — вони можуть принаймні вибрати режим, визначивши для себе безвізовий виїзд, раціон, м'якість підстилки і навіть ширину й жорсткість ґрат.

Незрозуміло мені одне: як можуть вгодовані та стерилізовані кролі прийти в ліс до зайців і диктувати свої умови. Це неможливо. Кролі не можуть, не мають права вказувати зайцям, як їм жити і з якими їжаками та кротами вступати в союзи. Навіть якщо кролеві видати рацію та автомат, він залишиться кролем і зайцем йому ніколи не стати. Кролячий хазяїн погано знається на живой природі наших лісів. Тому йому краще повернутися до своїх стерхів.

Автор: Андрій БОНДАР

http://gazeta.ua/articles/bondar/_kroli-ta-zajci/556302