Это цитата сообщения LIDJA Оригинальное сообщение

Скелі Довбуша. Бубнище.

 У передгір’ї Карпат, де рівнина переходить у горби, а далі у справжні гори, високо над віковими буками підносяться могутні кам’яні велети — Бубниські скелі, або Скелі Довбуша. В околицях села в урочищi Бубнище знаходяться славнозвiсний скельно-печерний комплекс  – унікальна пам’ятка історії та природи післяльодовикового періоду. Пам’ятка, названа на честь не менш знаменитого опришка Олекси Довбуша.

Це геологічна пам’ятка природи – скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м. Химерні нагромадження піскових скель утворилися більше 70 мільйонів років тому на дні теплого моря.Кам’яний лабіринт шириною 200 м тягнеться зі сходу на захід майже на 1 км, над ним змикається буковий та смерековий ліс.

[499x320]

  У Х-   XII ст. до н.е тут існувало язичницьке святилище – палеообсерваторія. За переказами, у XVII-XVIII століттях тут таборували опришки, які використовували печери під сховище.

  [700x525]

 

Скелі Довбуша - явна фортеця періоду Х ст. Для забезпечення гарнізону фортеці водою тут видовбали квадратну цистерну, яка наполовину засипана, але має ще глибину 4 м, це вказує на можливість зберігання значної кількості дощової води. Враховуючи нахил рельєфу ущелини, для вигідного переходу вирубано сходинки, а верх „тунелю” перекритий кам’яним склепінням.

[500x320]

 

 У скельних „стінах” вибито декілька печер. Печерні приміщення мають чіткі геометричні форми, правильні пропорції, рівні поверхні вертикальних стін, досить точну прямокутність. 

[390x520]

Є серед цих чудернацьких скель такі, що нагадують своїм «профілем» то голову лева, то голову самого Довбуша, то якогось доісторичного дракона-динозавра. Головне – дати волю своїй фантазії.

[700x525]

Обов’язковою процедурою хто вирішив пройти «шляхом Довбуша», є спроба протиснутись у щілину одного з «камінних мішків», аби, очистившись від гріхів (це теж місцева легенда), відчути себе новою людиною, або ж поназагадувати силу силенну бажань. Збудуться! [388x520]

Піднявшись камінними східцями на «голову лева» відкривається захоплююча панорами на безкрайній ліс, на верхівки дерев, скали, аж дух переповнює ця краса. Головне, надто не захопитись, все це фотографуючи, а то ж 30 метрова висота болюче відгукнеться.

[500x667]

[623x401]

Кожен великий камінь отримав у скелелазів свою назву. "Одинець" Він стоїть окремо від решти (звідси й походить назва) і є найвищою скелею заповідника, враховуючи висоту над рівнем моря.

[524x699]

"Камінь, що хоче падати"

[500x333]

"Мішок Довбуша"

[700x525]

 

Громади каміння створюють незвичайну акустику. Навіть не виникає бажання підспівувати, щоби не псувати дивне відчуття поєднання вічності й юності. Якщо колись будете на Скелях Довбуша з екскурсією, зверніть увагу на людей, завішаних мотузками та скелелазними системами. Завдяки їм ці камені завжди будуть молодими, привабливими й добрими для тих, хто приходить сюди з добром.

[444x640]