[показать]

Білочка

(Г. Демченко)

Де ти, білочко, живеш?
Що ти, білочко, гризеш?
- У зеленому ліску,
У дуплі, у соснячку.
Я гризу горішки,
І гриби, і шишки.

А в морози люті-злі
Ти не мерзнеш у дуплі?
- Мене добре зігріва
Моя шубка хутрова.
І тому зимові дні
Мені зовсім не страшні.

Польова мишка

(К. Перелісна)

Жила руда мишка у полі.
Житечка мала доволі.
Зерно по зернині тягала,
У нірку глибоку ховала.
Не боялась мишка нікого.
Назбирала пуху м'якого.
Настелила у нірці перинку,
Щоб було де спати узимку.


Їжачки

(Т. Коломієць)

Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали: - Ми кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.

Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
- Ми пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.

Білочка

(А. Качан)

Білка в лісі стриб та стриб
І знайшла великий гриб.
А додому принесла –
Гриб не влазить до дупла.
Довелося білочці
Гриб сушить на гілочці.

Білочка

(Г. Бойко)

Хвіст трубою, спритні ніжки –
Плиг із гілки на сучок!
Носить білочка горішки
В золотий свій сундучок.
В неї очі, мов горішки,
Кожушина хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки,
У дуплі живе вона.

Ведмідь

(А. Гринько)

Буркотливий,вайлуватий
Ходить лісом дід кудлатий.
Одягнеться в кожушину,
Мед шукає і ожину.

Літом любить полювати,
Взимку – у барлозі спати.
Як зачує він весну,
Прокидається од сну.

Жайворонок

(Р. Юзва)

В небі чистому, під сонечком
Все хтось дзвонить срібним дзвоничком:
Дзень-дзень, дзень-дзень
Славить він погожий день.
Може, чули навесні
Того дзвоника пісні?

Кулик

(О. Пархоменко)

Невеличкий, з кулачок,
Жив в болоті куличок.
Хоч болотечко мале,
Куличку жилось не зле.

Він хвалив його, як міг,
Бо струмок з болота біг,
А відомо: із струмка
Починається ріка!

Бусол

(А. Підлужний)

Ходить бусол по болоті
В чобітках у позолоті.
Крила чорні, як у галки,
Довгий ніс, немов цурпалки.
Він не просто на болоті,
А в турботі, на роботі.
Поки дітки не літають,
Самі їжі не шукають,
Він за них цю справу робить,
На сніданок жабок ловить.

Чапля

(К. Переліска)

Диба чапля по болоту:
Чап-чалап! Чап-чалап!
Поглядає, чи немає
Де малих зелених жаб.
Враз пригнулась,
Дзьоб розкрила,
Щоб одразу ухопить,
А з-під ніг у неї жабка –
Стриб! І зникла в одну мить!

Лисиця

(М Гончаров)

Хто такий, хто такий
Лине в спокій лісовий?
То руда летить лисиця
Крізь кущі, немов жар-птиця.
Ми злякалися на мить –
Нас не дума підпалить?

Вовк

(В. Гринько)

Ходить хмуро між дубами,
Хижо клацає зубами.
Весь, як є, - жорстока лють,
Очі так її і ллють.
Зачаївся і примовк.
Грізний звір цей, звісно, вовк.

Чому заєць косоокий

(П. Ребро)

Заєць їсти схоче,
То недовго дума –
У город заскоче
І капусту хрума.

Хрума і навколо
Скоса поглядає:
Чи нема нікого,
Чи не йде хазяїн?

Він в гаю гуляє,
П'є з трави росицю.
Скоса поглядає:
Чи не йде лисиця?

А гризе морквину –
Також зирка в боки!..
Ось чому став нині
Зайчик косооким.

Бідні зайчики

(К. Перелісна)

По дорозі зайчик скаче.
Сніг глибокий – зайчик плаче.
Змерз він дуже і тремтить,
І не знає, що робить.
Де спочити? Де присісти?
Де знайти чогось поїсти?
Треба швидше у лісок,
Де стоїть старий пеньок,
Сніг скоріше розгребти,
Корінець якийсь знайти
Чи кору собі поїсти.
Ой, як хоче зайчик їсти.

Ластівка

(М. Удовиченко)

Ластівки немає.
Відлетіла вже.
Десь її стрічає
Сонечко чуже.
Хоч воно і гріє,
Та на чужині.
Ластівка марніє,
Не співа пісні.
Щастя для пташини
Там, де в'є гніздо,
Там, де батьківщина,
Хоч земель є сто.

Сорока

(Г. Бойко)

Строката сорока
Веселої вдачі.
В садку білобока
Навприсядки скаче.
Смішні побрехеньки
Сорока стрекоче,
Гусак молоденький
Ґелгоче-регоче:
- Ґа! Ґа-ґа-ґа!

Сорока

(К. Перелісна)

Довгохвоста, білобока,
На тину сидить сорока,
Поглядає до воріт –
Рибку там смакує кіт.
До голівки вже доїв!
- Хоч би це мені лишив!
Пурх! Сорока із тинка,
За голівку й до садка!

Горобчики

(Г. Бойко)

В зимові дні на стовпчиках,
На вітах, на дахах
Сидять малі горобчики
У сірих піджачках.
Сидіти б їм під стріхами,
Чекати б їм тепла,
Та жаль, що всюди віхола
Поживу замела.
Сніги, мов білі килими,
І долі ні зерна.
Я хліба накришила їм,
Посипала пшона.
Горобчики наїлися
І, наче у теплінь,
Всі радо розлетілися.
Цвіпінь-цвірінь-цвірінь.

У зимовий час

(I. Величко)

У скрутний зимовий час
Залишаються у нас
Дятел, ворон, горобець,
Галка, щиглик і норець,
Омелюха і сорока,
Гамірлива білобока,
Та синички з снігурами,
Та вівсянки з шишкарями.
Серед розсипу снігів
Чути їхній мужній спів.

Індик загордився

(В. Паронова)
Індик загордився.
Індик нарядився:
Комірець шовковий,
Різнокольоровий.
Індик пір'я розпушив,
Хвостик віялом розкрив,
І ґелґоче – просто сміх!
Думає, він краще всіх.

Індикові коралі

(А. Григорук)
А ви чули, а ви знали,
Що в індика є коралі?
Тих коралів у індика
Низка он яка велика!
- Ґел-гел-ґел! – кричить індик,
Без коралів я не звик.

Качка

(В. Паронова)
Качка перевальцем йде,
Каченят своїх веде
І покрякує тихенько:
- Не губіться, йдіть скоренько!
А маленькі каченята
Йдуть точнісінько, як мати:
З боку в бік гойдаються,
Ніби колисаються.
Йдуть на ряску на ставок.
Качка перша в воду – скок!
А слідом малята,
Жовті каченята.

Квочка

(Б. Стельмах)
На подвір'ї ходять кури,
За курми – курча понуре.
Позира на всіх впівочка,
Та не зна, котра з них квочка.
- Ну ж бо налетять ворони –
Де ж шукати оборони?
А як рине дощ із громом?
Хто для мене стане домом?
Хто мене сховає в пір'я,
В тепле пір'я-розчепір'я?
Раптом чує: «Кво-кво-кво!
Хто там змокло – кло-кло-кло?
Я хоч вас аж двадцять маю –
Всіх під крила заховаю!»

Відкриваю таємницю

(Н. Зарічна)
Всім відкрию таємницю:
Вдома є у нас жар-птиця.
Ця жар-птиця пір'я має,
Що на все подвір'я сяє.
А на сонці аж іскриться...
Це наш півень, не жар-птиця.

Півень

(В. Паронова)
Є в бабусі гарний півник,
Голосочок має срібний.
Прокидається він рано,
Кукурікає старанно:
- Ку-ку-рі-ку! Встаньте, люди!
День сьогодні гарний буде!
Півень із курми гуляє,
Від біди оберігає.
Він розшукує жучків,
Тягне з нірки черв'ячків,
Віддає малим курчатам,
Бо в родині він за тата.

Півень-співень

(Б. Стельмах)
Півень-співень
Гребінь-скребінь
Носить гордо, мов корону,
Ходить боком,
Вадить оком,
Чи відчинить хто комору.
Півень-співень
Добре знає:
Є в коморі все на світі,
Що врожаєм
Дозріває
На ланах у щедрім літі.

Бджілка

(В. Бурбела)

Бджілка літає
Серед квіток,
В вулик збирає
Добрий медок.
Ой і солодкий
Сік у квіток,
Дасть досхочу нам
Меду дідок.
Скаже: «Жалійте,
Діти, бджілок.
Носять вони нам
Гарний медок».

Мурашина сім'я

(В. Паронова)

Всі мурашки роботящі,
Серед них нема ледачих.
Цілий день вони працюють
І мурашник свій будують –
Не для себе, для родини,
Для всієї мурашини.
У сім'ї розподіл праці.
Матка їх сидить у хатці,
Справно яйця відкладає.
Няньки яйця доглядають.
А мурашки-вояки
Сторожують залюбки,
Всіх чужинців відганяють.
Підійди-но – покусають!
Будівельники будують.
Кухарі усіх годують.
Дружна, сильна їх родина –
Гарний приклад для людини.

Хто це?

(Т. Лисенко)

Щось на кухню залетіло
І на стіл відразу сіло,
Дозволу не запитало,
Над тарілками кружляло,
Впало в чашку із кефіром,
Повзало у мисці з сиром,
Куштувало пиріжки,
Цукор, каву та вершки.
Скажем: «Киш!» Воно не слуха.
Це нахабна чорна муха.

Бабка

(В. Земний)

Мов химерний літачок,
Сіла бабка на сучок.
Цілий день вона літала
Край ріки біля дворів.
Скільки мошок поковтала,
Скільки з'їла комарів!

Народження метелика

(В. Поронова)

Гусінь – справжня ненажера.
Нищить листя на деревах
І капусту на городі,
Всім рослинам дуже шкодить.
Як наїлась – заховалась,
В довгу нитку замоталась.
Вийшов кокон, наче хатка.
Можна в ньому зимувати.
Гусінь довго-довго спала,
Аж весна надворі стала.
Поки спала, щось змінилось –
В неї крильця появились.
Тісно з крильцями у хатці,
Треба швидше вибиратись.
І з'явивсь на білий світ
Незвичайний диво-цвіт:
Не на ніжці виростає,
А над квітами літає!
Гусінь, де взяла ти крила?
Я би теж такі хотіла.

Метелик

(Б. Стельмах)

Біла цятка, синя цятка –
Поцятковані крильцятка.
Ворухнулись, замигтіли,
Замигтіли, полетіли.

Що це, хто це той мигтелик?
Чи листочок, чи метелик?
Понад квітами літа,
В луг зелений заверта.

А в квітучім зелен-лузі
Всюди друзі, друзі, друзі:
Коник-друг, мурашка-друг.
Словом, друзів повен луг.

І метелик поміж ними
Сяє крильцями своїми.
Усіма чотирма
Всіх у лузі обійма.

Лис

(В. Гринько)

Під горою хвойний ліс,
За горою хижий лис,
Вкрита травами гора,
Збоку – лисяча нора.

В ній хитрюга неспроста
Від собак хова хвоста:
Як навідався в курник,
То одразу півень зник.

Журавлики

(М. Познанська)

Це хто курличе уночі
І на самім світанку?
Летять журавликів ключі,
Виспівують веснянку.

- Курли-курли, курли-курли!
Щасливі та веселі,
Ми знову в край наш прибули
До рідної оселі.

- Скажіть, журавлики, скажіть,
Так важко вам летіти!
Чому у вирії не жить
І весноньку, і літо?

Курли-курли, курли-курли!
Забудемо про втому.
Та ми б і жити не змогли,
Щоб не літать додому.

Журавель

(П. Воронько)

Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
- Де найкраща є земля?
Журавель відповідає:
- Краще рідної – немає.

Шпак

(В. Паронова)

Йде весна. Початок квітня.
Шпак, пташина перелітна,
Повертається додому,
В'є гніздо в дуплі старому.

Хоч ще голодно для пташки,
Бо не вилізли комашки,
Та уваги не звертає,
Весело пісні співає.

Чорнокрилий і веселий,
Любить він людські оселі.
Ми для нього разом з татком
Зробимо шпаківню-хатку.

Заспівають на подвір'ї
Наші друзі чорнокрилі.
Влітку будуть працювати:
Гусінь у садку збирати.

Дикі гуси

(Л. Матвійчук)

Тихо в небі. Чую клекіт –
Пісня на прощання:
То на землю дикі гуси
Глянули востаннє.

Попрощалися з лісами,
З луками, з гаями,
Попрощалися з рікою,
Полем і ланами.

Попрощалися з рікою,
Полем і ланами.
- Ой ви, гуси білокрилі,
Нащо ж відлітати?

Залишайтеся із нами
Зиму зимувати.
- Ми б і раді залишатись,
Та не маєм змоги.
Восени птахам немає
Іншої дороги.

Білі гуси

(О. Орач)

Білі гуси на озеро впали,
Тихі води кругом розгойдали...
Розцвіли, як купави великі...
Довго-довго їх чуються крики.

Навмивалися, накупалися,
Нагойдалися, нагулялися.
Закричали, знялись і полинули,
Тільки пір'я на спогад покинули.

Лелека

(В. Паронова)

Щоби став могутнім рід,
Сильним і багатим,
Примостив колись мій дід
Колесо на хату.

Там гніздо лелеки в'ють
Із гілок, соломи,
Пір'я і траву несуть –
Буде тепло в ньому.

Мов сторожа, нагорі
Пильно поглядають,
Від мишей, комах, щурів
Двір оберігають.

І висиджують малят
У дощі та спеку.
Пройде літо. Полетять
У краї далекі.

Дятлова кузня

(М. Сингаївський)

В дятловій кузні
Гаряча пора,
Дятлова кузня
Стоїть край двора.
Дятел невтомно
Працює щодня,
Така роботяща
В нього рідня.
Вчився він змалку
Так працювать,
Щоб шкідників
З-під кори добувать.

Зозуля

(В. Паронова)

Вона гнізда не має,
Ку-ку, ку-ку співає,
Своє одне яєчко
Кладе в чуже гніздечко.

Маленьке зозулятко
Кричить і їсть багато
І пташенят хазяїв
З гніздечка викидає.

Шкода пташок тих бідних,
Її батьків нерідних,
Чуже дитя годують,
Немов своє, пильнують.

Та виростає птиця,
Для лісу захисниця:
Всю гусінь в лісі й гаї
Старанно позбирає.

Чижик

(І. Гущак)

Чижик має сірі лапки,
На голівці – чорна шапка,
Крильця жовті, біла спинка,
Дзьоб у нього мов зернинка.
Чижик зовсім не сумує,
Нам свої пісні дарує:
Чів-чів-тів, чів-чів-тів,
Для дітей мій спів.

Солов'ятко

(М. Познанська)

У саду в нас, на калині,
Як степліє, навесні,
Мов дзвіночки солов'їні,
Розливаються пісні.

Я проснуся рано-рано,
У садочок вийду я:
Під калинонькою встану,
Вивчу пісню солов'я.

Буду так і я співати,
Бо і в мене голос є...
Мама скаже: - В нас у хаті
Солов'ятко є своє!

Жайвір

(Л. Забашта)

Жайвір у небо
Високо літає,
Жайвір найперший
Весну стрічає.

В нього високий
Дзвінкий голосочок,
Ніби то срібний
Б'є молоточок.

Ніби він тягне
Нитку сріблясту
З неба до лану
Людям на щастя.

Лебідь

(В. Паронова)

Шия довга й ніжна,
Пір'я білосніжне,
Крилами тріпоче,
Радісно ґелґоче.

Любить чисту воду,
Тишу й прохолоду.
Їсть траву, комашок,
Рибу й черепашок.

Як гніздо звиває,
Пухом вистеляє.
Пух, неначе вата, -
Тепло лебедятам.

А коли завіє,
Крига воду вкриє,
Лебедина зграя
В дальню путь рушає.

В теплі краї

(І. Величко)

В теплі подались краї
Гуси, чаплі, солов'ї,
Журавель, зозуля, шпак,
Трясогузка, стриж і грак,
З ними жайвір польовий,
Вивільга, деркач прудкий,
Конопляночка-співачка,
Лебідь, ластівка і качка.

Шкідливий цап

(Ю. Будяк)

На городі цап, цап,
Капусточку хап, хап.
Борідкою трусь, трусь,
Капусточку хрусь, хрусь.
Ратицями туп, туп,
Капусточку хруп, хруп.
А за цапом дід, дід,
Лозиною бить, бить.
Цап як скоче: брик, брик,
На все село крик, крик.
На синці він дме, дме,
Вигукує: «Ме, ме...»
А за ним Рябко: «Гав, гав,
Оце тобі, щоб не крав...»

Коза

(В. Паронова)

Йде коза попід парканом,
Щось надумала погане:
- Ме-ме-ме! Капусти хочу!
Зараз на город заскочу.
Песик в буді, бабця спить,
Буду шкоду я робить!
Ме-е-е!

Де капуста?

(О. Кротюк)

Зав'язала кізка хустку
І пішла полоть капустку.
Працювала до обіду,
Помагала бабі й діду.
Так полола, аж втомилась,
Тільки де ж капуста ділась?

Овечки

(В. Паронова)

Ой, які ж лякливі
Ці овечки білі:
Дивляться стривожено,
Підійти не можу я.
Купкою збиваються,
У куток ховаються.
Буду діду помагати
Я овечок доглядати:
Дам їм сіна і води,
Завтра знов прийду сюди.
І баран промовив: «Бе-е-е,
Ми полюбимо тебе-е-е...»

Коні

(Т. Белозеров)

Коні, коні у розгоні,
Вітер в гривах золотих!
Трави стеляться в поклоні
Під копитами у них.

Страшний звір

(В. Паронова)

Біля хати звір рогатий
Нас не хоче пропускати.
Грізно мукає: «Му-му!
Звідки взявся і чому-у-у?»
Дуже сильно я злякався
І за бабцю заховався.
Звір хвостом своїм махає,
На бабусю наступає,
А вона йому тихенько: -
Йди сюди, моя маленька.
Це ж онучок мій, Сашко,
Буде пити молоко.
Довго потім я сміявся,
Що корівоньки злякався.

Козенятко

(В. Паронова)

У кози-дерези –
Дитинчатко,
Народилося мале
Козенятко,
Козенятко швидке,
Прудконоге
І не має бороди
Ані рогів.
Кожний ранок мене
Зустрічає,
Бо для нього гостинця
Я маю.
Вріжу скибочку хліба
М'якеньку.
Пригощу козенятко
Маленьке.

Підростай швиденько

(Г. Сафонова)

Приніс учора татко
Сіреньке цуценятко.
Воно із нами грається
І зовсім не кусається.
- На молочка, маленьке,
Та підростай швиденько.

Сторож

(В. Паронова)

На подвір'ї у бабусі
Красень півень, кури, гуси,
Індик пишний і величний,
Індичата та індички.
Біля буди пес дріма.
Так здається, та дарма.
Він підтримує порядок
І дає хазяйству раду:
Як почнеться шум чи сварка,
Прокидається і гавка:
- Ґав-гав-гав! Не гарно битись!
Соромно на вас дивитись!
Розійдіться в різні боки,
Двір великий і широкий!