У Патарі (Мала Азія) жив один бідний чоловік, у якого були три доньки-красуні. Але той чоловік був такий бідний, що не мав можливості віддати доньок заміж. І у нещасного батька виникла гріховна думка – пожертвувати честю дівчат, а з їхньої вроди отримати гроші, необхідні на придане.

На щастя у цьому ж місті мешкав добрий священик Миколай, що пильно слідкував за потребами своєї пастви. Дізнавшись про лихі наміри чоловіка, він вирішив позбавити його від тілесної убогості, щоб тим самим врятувати сім’ю від духовної загибелі. І Миколай задумав здійснити благодіяння так, аби про нього ніхто не здогадався, не знав навіть той, кому він зробив добро.

Взявши великий вузол із золотом, опівночі, коли всі спали і не могли його бачити, священик підійшов до хатини бідного батька та через вікно кинув в середину золото, а сам поспіхом повернувся додому.

Ранком чоловік знайшов золото, але не міг зрозуміти, хто його таємничий благодійник. Вирішивши, що Промисел Божий послав цю допомогу, він віддячив Господу і згодом видав старшу доньку заміж.

Святий Миколай, коли побачив, що його благодіяння принесло потрібний результат, вирішив довести справу до кінця. В одну з наступних ночей так само таємно священик підкинув у вікно бідняка другий мішечок із золотом.

Батько видав заміж і середню доньку заміж, сподіваючись, що Господь таким же чином допоможе і молодшій. Але він вирішив у будь-який спосіб дізнатися, хто його таємний благодійник та гідно віддячити. Для цього він не спав ночей, але довго чекати не довелося: незабаром прийшов і третього разу прийшов добрий пастир Микола. Впізнавши свого янгола-охоронця, щасливий батька пав до ніг Святого Миколая, і цілуючи, дякував за спасіння від духовної загибелі.