У Західній Україні і деяких районах Польщі існував звичай у День святого Миколая й напередодні Різдва миритися з вовками. На край села вовкам виносили частування — горохову кашу. Раптом сподобається, і стануть вегетаріанцями. Святого Миколая вважають своїм заступником усі, чия професія пов’язана з підвищеним ризиком — мореплавці, мандрівники, сплавники лісу. Але святого Миколая вважають своїм покровителем і благополучні громадяни — банкіри, мірошники, пекарі, вчителі і, звісно, школярі та студенти. Чому саме його?

На рахунку святого Миколая чимало чудес. Так, за його молитвами, як мінімум, двічі стихав шторм на морі, і корабель, який уже починав тонути, благополучно прибував у гавань.

На згадку про чудесне спасіння моряків святого Миколая часто зображують поряд із кораблем чи якорем. Але не менш популярним є й інше зображення — з трьома мішечками або з трьома золотими кульками. Це пам’ять про історію, коли він врятував трьох доньок зубожілого чоловіка, давши йому три гаманці грошей на їхні весілля.

Це далеко не єдина легенда про таємні дари святого. Існує легенда про те, як святий Миколай воскресив єдиного коня бідного селянина, загризеного вовками. Селянин уранці був розбуджений іржанням двох коней, прив’язаних до його ганку.

У більшості країн святий Миколай дарує дітям подарунки таємно, тому ніхто до ладу не розгледів навіть, на чому він приїжджає, — на білому крилатому коні чи на білому віслючку, нащадку того самого, на якому урочисто в’їхав у Єрусалим Спаситель. Бувають і винятки. Так, у деяких районах Польщі святий Миколай приходить до дітей відкрито, особисто вручає подарунки і починає веселе свято.

До Амстердаму, покровителем якого є святий Миколай, він приїжджав заздалегідь, уже 15 листопада. Точніше, як і годиться патрону моряків, припливав на кораблі. Його урочисто зустрічали бургомістр і жителі. На білому коні на чолі святкової процесії святий Миколай об’їжджав місто, кидаючи в юрбу жмені пряників і цукерок. Такими ж цукерками і пряниками уночі наповнюються дитячі черевички, виставлені на підвіконнях, а в переддень Дня святого Миколая подарунки одержують усі — і дорослі, і діти.

Як св.Миколай став Санта Клаусом

На початку XVII століття голландці, прощаючись із батьківщиною, забрали цю традицію з собою. Коли 1624 року вони заснували на острові Манхеттен Новий Амстердам, святий Миколай став приїжджати і туди. Через сорок років місто зайняли англійці і перейменували його в Нью-Йорк. Звичай сподобався й їм. Але вони ніяк не могли навчитися вимовляти ім’я святого — Sinter Klaas. 1809 року Вашингтон Ірвінг у книжці «Історія Нью-Йорка» докладно описує звичай голландців святкувати День святого Миколая. Але ім’я святого Ірвінг передав як Santa Claus. Святий приїжджає до дітей під Різдво, а на вигляд це чоловік невеличкого зросту, із черевцем, веселий і добродушний. Отак і з’явився Санта Клаус.

За останні 200 років пов’язані з Різдвом традиції розросталися разом з важливістю цього зимового свята, що завершує рік, і Святий Миколай став їх невід'ємною частиною. Святий білобородий Миколай в костюмі архієрея, червоного кольору був перетворений на Діда Мороза в Сполучених Штатах і Канаді і нарешті традиція повторно перетнула океан до Англії.

Традиції зберігалися навіть тоді, коли в деяких країнах скасували і Різдво, і все святе. Тільки їх стали називати новорічними. Агенти святого Миколая — один під ім’ям Січневого чоловічка за часів Французької революції, другий під ім’ям Діда Мороза в СРСР — продовжували роботу. Байдуже, що в кожній країні дарувальник має своє ім’я. Адже святий Миколай завжди волів діяти анонімно.

Відомі з радянських часів новорічні базари теж не турботливі профспілки придумали. Здавна в День святого Миколая повсюдно починалися так звані миколаївські ярмарки, що тривали до самісінького Різдва. Відкривалися вони урочистим богослужінням, під час якого торгові люди просили у святого Миколая заступництва і благословення. Не забуваймо: святий Миколай — патрон купців, виноробів і броварів, ювелірів, іграшкових справ майстрів, парфумерів і кондитерів. Одне слово, виробників і продавців усього, що потрібно для свята.

Святий Миколай в Україні

Святий Миколай - найпопулярніший святий в українській церкві після Святого Володимира. Це підтверджується тим, що названих на честь Святого Миколая церков, більше, ніж на честь будь-якого іншого святого.

В Україні перша згадка про Святого Миколая пов'язана з 882 роком часів Руського Князя Ігоря, коли на одному із київських гербів було зображено Святого Миколая. Кажуть, що коли Святий Володимир, Князь Русі-України в 988 проголосив у своєму князівстві Християнську релігію, він отримав особливе благословення від ікони Святого Миколая. Коли він відвідував Константинополь то був вражений поклонінню Святому могутнього Візантійського Імператора. Зараз Ікони Святого Миколая на іконостасі українських церков зазвичай розміщують зліва.

Культ святого Миколая був надзвичайно поширений в Україні. 19 грудня православна церква святкувала день пам'яті чудотворця, архієпископа Миколи Мирлікійського. Святий Миколай завжди вважався заступником простого люду. Йому молилися, вирушаючи в путь і потерпаючи на морі, під час хвороби чи пожежі.

Свято відзначалося по всій Україні з піснями, музиками, своєрідними обрядовими дійствами та забавами, коріння яких сягає дохристиянських часів. В околицях Києва ще на початку XX ст. влаштовувались обходи на честь Миколая, схожі на різдвяні колядування. Група парубків, на чолі з перевдягнутим у Миколая обходила двори, співаючи пісню: «Ішов Микола лужком, бережком, святий Микола, лужком, бережком...». Тільки вони не збирали дарунки, а навпаки, роздавали їх дітям: цукерки, фрукти, горіхи тощо, а неслухняним залишали палицю як пересторогу на майбутнє. Це дійство супроводжувалося театралізованою виставою, головними дійовими особами в якій був сам Микола, який заступався за дітей, і чорт, який викривав усі їхні вади. Характерним для миколаївських колядок є змагання господарів і колядників у дотепах, жартах, каламбурах, знанні загадок, прикмет, прислів'їв, приказок, небилиць, скоромовок. Таким чином, нерідко хлопець передавав подарунки коханій дівчині і навпаки.

У сучасній Україні цей день вважається дитячим святом, коли влаштовуються спеціальні розважальні акції та вистави за участю головного героя – святого Миколи. Це також день благодійних заходів для знедолених дітей - сиріт, інвалідів і хворих. Святий Миколай, на відміну від Санта Клауса та Діда Мороза, не приходить з лісу, а спускається з неба.

Святковий стіл у цей день повинен містити багато різноманітних ласощів: цукерок, печива, тістечок та медових пряників. Діти святкують разом з батьками, співають веселі пісні та читають вірші. Плачуть тільки ті, що були нечемні, але на Миколая в українських родинах таких, зазвичай, нема.

Святий Миколай - це незмінна частина різдва, сезон миру і великодушності серед усіх народів. Отже відповідно, елементи наших святкувань різдва прийшли від багатьох націй. Хоча український Святий Миколай носить вбрання архієрея, американський Санта Клаус - це веселий хлопець в білому отороченому хутром червоному одязі, а російський Дід Мороз - це добрий старий зі своєю неодмінною супутницею Снігуронькою, у всіх них є великодушність Миколая, архієрея Myра, який живий і до сьогодні.