Борис Романович Гмыря:
110 лет со дня рождения певца
5 августа в Украине и постсоветском культурном пространстве отмечается 110-я годовщина со дня рождения выдающегося певца Бориса Романовича Гмыри.
Приведу биографическую справку из Википедии.
Борис Гмыря родился 23 июля (5 августа) 1903 года в местечке Лебедин (ныне город в Сумской области, Украина), в семье каменщика.
Отец Роман Константинович умер во время Голодомор 1933 года, мама выжила только благодаря литру молока, вовремя принесённому её сыном.
Работал сначала грузчиком, затем матросом в Черноморском торговом флоте. В 1935 году окончил инженерно-строительный институт в Харькове. В 1939 году окончил Харьковскую Государственную Консерваторию (класс пения П.В. Голубева).
С 1936 года Борис Гмыря выступал на сцене Харьковского Академического Театра Оперы и Балета имени Н.В. Лысенко, а с 1939 года стал солистом Киевского Украинского Академического Театра Оперы и Балета имени Т.Г. Шевченко.
В 1951 году на Декаде украинского искусства в Москве, по личной подписи И.В. Сталина Б.Р. Гмыре присвоено звание Народный артист СССР, вместо Народный артист Украинской ССР.
Скончался Борис Гмыря 1 августа 1969 года.
С особым размахом юбилеи Гмыри празднуются в его и моём родном городе Лебедине Сумской области. На родине певца есть комната-музей народного артиста СССР, лауреата Сталинской премии, хорошо известного старшим поколениям по его исполнению оперных арий и народных песен.
На здании Лебединской музыкальной школы имеется мемориальная доска , установленная к его 100-летнему юбилею.
Материалы о праздновании 110-й годовщины со дня рождения Б.Р. Гмыри в Лебедине должны скоро появиться в Интернете.
Предлагаю вниманию читателя заметки и стихи моей матери, опубликованные в 90-е годы в газете "Життя Лебединщини".
ПРИСВЯЧЕНО ГМИРІ
У день народження видатного співака [5.08.1992 - В.Ф.], нашого земляка Б.Р. Гмирі у районному будинку культури відбувся урочистий вечір, присвячений народному артисту, який своїм неповторним, чарівним бархатним басом і зараз полонить увесь світ.
У малому залі зібралися прихильники таланту Бориса Романовича. У формі літературно-музичної композиції ведучі вечора Л.В. Мойсеєва та М.П. Корсун розповіли про творчий шлях співця із світовим іменем. Присутні на вечері знову були зачаровані його неповторним голосом. Здавалося, ніби живий, стояв і співав серед присутніх Борис Романович Гмиря.
Гість із Києва кандидат філологічних наук І.П. Василець виконав кілька пісень з репертуару Б.Р. Гмирі, в тому числі його улюблену арію Тараса Бульби з одноіменної опери М.В. Лисенка.
Гість із Санки-Петербурга акордеоніст Вадим Гусаченко зіграв ряд популярних танго, а його дідусь виступив із спогадами про Бориса Романовича і зазначив, що в цьому місті й зараз шанують вокальне мистецтво співака.
Молодий баяніст Олег Подольський з Лебедина виконав віночок українських народних пісень.
Гостя із Челябінська Ірина Тимченко проспівала кілька романсів. Про пам’ятні зустрічі з Б.Р. Гмирею цікаво розповів засновник кімнати-музею видатного митця у Лебедині В.Ю. Бриль.
І знову звучать пісні, українські й російські народні. Їх проспівала організатор і натхненник цього вечора, завідуюча кімнатою-музеєм Б.Р. Гмирі А.Г. Кисельова. А М.П. Корсун виконав пісню „Дивлюсь я на небо”, яку так любив співати Борис Романович.
Гмиринський вечір у Лебедині вперше проводили українською мовою, яку так любив і на якій співав Борис Романович зі сцени нашого Районного будинку культури. Це дуже сподобалося всім учасникам пам’ятного вечора.
О. Фалько
ТВІЙ ГОЛОС ЧАРІВНИЙ
Б.Р. Гмирі – землякові, народному артисту СРСР
Як спів твій почуєш,
Що ллється з пластинки,
Знову побачиш
Тебе наяву.
Твій голос чарівний,
Лагідний, барвистий,
Так душу хвилює,
Що серденько мре.
Або ж так заб’ється,
На спів відгукнеться,
І лине у ритмі
Із співом твоїм.
То тьохне, заплаче,
А то засміється,
І в барвах пісенних
Так солодко б’є.
Не можна забути
Далекі ті дні
І спів твій зі сцени
В Лебедині.
Твій бархатний голос,
Бас неповторний,
Витає понині
У душах людей.
Олена Фалько
ПАМ’ЯТІ ВЕЛИКОГО СПІВЦЯ
Делегація учасників ансамблю „Лебедина Пісня” на чолі із завідуючою кімнатою-музеєм Б.Р. Гмирі у Лебедині А.Г. Кисельовою відвідала столицю України – Київ.
Там вони поклали квіти на могилу Б. Р. Гмирі на Байковому кладовищі з нагоди річниці від дня народження великого співця, виконали над могилою ряд улюблених ним пісень.
Учасники поїздки також відвідали квартиру-музей Б.Р. Гмирі, де зустрілися з його дружиною Вірою Августівною, подарували їй краєзнавчий і літературні збірники видавничого відділу міськрайонної газети „Білий лебідь”, де вміщена поезія про великого співця.
Цього літа [1.08.1994 - В.Ф.] минуло 25 років, як Бориса Романовича немає серед нас.
О. Фалько
Могила Бориса Романовича Гмыри и его супруги Веры Августовны на Байковом кладбище в Киеве.
НА ЗВЕЗДНОМ ПУТИ
К 100-летию со дня рождения Б.Р. Гмыри
Я хочу, чтобы песни звучали,
Чтоб лились аккорды в небеса,
И там струны души повстречали
Бориса Гмыри – бояна-певца.
Чтоб душа его песеннокрылая
Вновь явилась в родной Лебедин,
Светлый образ артиста раскрыла нам
В обрамлении ранних седин.
Очарованный песней Украйны,
Околдованный Лебедином,
Выйдет снова он в поле бескрайнее
И споет нам о крае родном.
Снова мир покорит свом голосом,
Несравненность его красоты
Увенчает певца святым колосом
И прославит на звездном пути.
Елена Фалько
Вспоминаются встречи и с Борисом Гмырей и его концерты в Лебединской средней школе № 5, в которой я тогда учился, и в Районном доме культуре.
Голос, хорошо знакомый нам по граммофонным пластинкам и радиопередачам, звучал намного более впечатляюще - причём без использования микрофона и звукоусилителей.
А когда Гмыря рассказывал о себе, своём жизенном и творческом пути, о музыке, общался со зрителями, он говорил очень тихо, ссылаясь на то, что ему необходимо беречь свои голосовые связки.
В заключение встречи с учениками и учителями Борис Романович подарил школе 80 граммпластинок с записями арий и песен в его исполнении. В кружке любителей музыки мы потом слушали его пение.
Многие песни и арии из репертуара Гмыри я знал и в исполнении моего отца, который часто пел со сцены или дома, когда у нас собирались гости. Отец рассказывал, что его приглашали петь в Харьковском театре оперы и балета, где в течение ряда лет работал Гмыря, но он отказался, предпочтя работу преподавателя математики.
Можно сказать, что в песенном плане я во многом вырос на пении Гмыри. Хотелось бы, чтобы нынешние поколения также приобщались к искусству этого замечательного певца.
@vlad_falco
