Виходжу на вулицю і до моїх ніг чіпляється сіра липка субстанція. Не люблю брудне взуття. Не люблю перестрибувати калюжі, не люблю вгрузати в багно на повну висоту підошви. Але якщо це осінь, то слід змиритись. Наступним етапом взагалі стануть морози, а це вже геть не цацкі-пєцкі. Проте я люблю трощить тоненький лід. Такий, що має під собою повітря, а не воду. От його й чекаю. Плюс до всього- жаль горіха. Приморозки силоміць здерли з нього ще навіть не пожовтіле листя. Купа зелені на землі. Аж незвично якось. Такий ніжний, як виявилось. А ще жаль усіх бездомних собак і котів, хоч вони і не мають ніякого відношення до погодніх умов.