Жив-був один дуже запальний і нестриманий молодий чоловік. І ось одного разу його батько дав йому мішечок з цвяхами і наказав кожного разу, коли він не стримає свого гніву, вбити один цвях в стовп огорожі. У перший день в стовпі було декілька десятків цвяхів. На іншому тижні він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем число забитих в стовп цвяхів стало зменшуватися. Хлопець зрозумів, що легше контролювати свій темперамент, чим забивати цвяхи. Нарешті прийшов день, що він ніколи не загубив самовладання. Він розповів про це своєму батьку і той сказав, що цього разу щодня, коли синові вдасться стриматися, він може витягнути із стовпа по одному цвяху. Йшов час, і прийшов день, коли він міг повідомити батька про те, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку і підвів до паркану: - Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки в стовпі дірок? Він вже ніколи не буде таким як раніше. Коли говориш людині що-небудь зле, у нього залишається такий самий шрам, як і ці дірки. І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся - шрам залишиться.