Українські жінки - дійсно найкращі. Особливо волонтерки.
Як пише сайт irpin.today нажаль, ми все частіше ми забуваємо, що неоголошена війна Росії проти України продовжується і, що українські воїни і досі на фронті.
Так що вечеряючи на теплій кухні, звичайним борщем, не забувайте, ще десь під Широкіно, чи Пісками у бліндажах і окопах захищають Ваш борщ і Вашу вечерю звичайні хлопці.
Це не обов’язково Ваші знайомі, чи Ваші сусіди, чи однокласники. Але вони роблять свою важку та ризиковану роботу захищаючи Вас.
В Бучі та Ірпені діє декілька груп волонтерів, які вже більше року допомагають армії.
«Кухарська сотня Приірпіння» одна з найвідоміших волонтерських груп.
Вона вже передала на фронт сотні кілограм сухих борщів, супів, сніданків та енергетичних батончиків для Захисників України. Велика Вам подяка за Вашу щиру допомогу! Ви – не тільки надійний тил! Ви щось більше. Скільки разів бійці розповідали, як смачні їм там ваші приготування! Але жодна фотографія не зможе передати почуттів захисників України і їх подяку … Ця їжа не тільки смачна. Вона пахне будинком Батьківщиною, та Перемогою… Це важливо.
Ось сторінка Кухарської сотні Приірпіння на Фейсбуці —
https://www.facebook.com/groups/764533640267017/91...465056/?notif_t=group_activity
Але в Приірпінні, діє не тільки «Кухарська сотня Приірпіння», є ще декілька груп волонтерів. Які допомагають Захисникам України.
Ось наприклад, яку історію розповідає на свої сторінці у Фєйсбуці Анатолій Кушнирук:
«Історія про патріота з Бучі, що любить на ділі допомагати, і завжди робить це ДУЖЕ вчасно.
Сьогодні отримав звінок від патріота з Бучі, що не хоче публікувати своє ім’я, про те, що він хоче допомогти Військовим на передовій. Поцікавившись, як там на війні з теплою формою, я сказав йому все так, як є… Він мене зрозумів. Правильно зрозумів. Щойно зустрівся з ним після його наступного звінка… Він привіз ще 15 комплектів теплої форми та 30 комплектів флісовоі термобілизни. Раніше він уже допомагав з 6-ти зимовими формами та термобілизною, що вже служить (зігріває) наших Воїнів. На моє «дякую від усього серця» він сказав:» утепляй те наших Захисників, що тримають оборону в день і вночі…замість нас…вони мають ВІДЧУВАТИ, що у них Є надійний тил!» Сказавши це, він сів у свою дорогу машину та поїхав.
Висновок: Ця людина могла би і «не помічати» війну та її потреби. А якщо щось, то могла би сісти у літак на чартерний рейс та під час польоту вибрати країну , у якій приземлитись та продовжувати своє успішне життя… Але..він українець, що не рахує свою «хату скраю», та не відноситься до ряду людей з «диванноі сотні». Тому й хоче,і робить, і буде робити усе, щоб його Країна відчувала його надійним тилом у важкі часи війни…
Буча — місто надійного тилу».
Так що сідаючи сьогодні вечеряти на теплій кухні, звичайним борщем, не забувайте, ще десь під Широкіно, чи Пісками у бліндажах і окопах захищають Ваш борщ і Вашу вечерю звичайні хлопці.
Джерело http://irpin.today/?p=3805