«…Тiльки Фiлiн продовжує iстерично битися лобом в стовбури на своїй рiзосецi, iстерично повторюя: "Прийшли! Прийшли! Та тiльки конi де?! Де конi, блядь, де конi?!" В жахливiй тишi страшно падають вiковiчнi дерева…».

Так закінчується п’єса Леся Подерв'янського «Павлік Морозов». Так живуть зараз в Україні. В жахливій тиші падають віковічні дерева.

 

Коли два місяці тому, 16 квітня 2011, я ходив на прем’єру цієї п’єси, я вийшов з неї здивовано враженим. До цього я 20 років сприймав Подерв'янського, як таку собі помісь Котляревського, Гюго і Едгара По. Після перегляду п’єси я був настільки вражений її сучасністю і глибиною, що не міг зрозуміти, як це раніше пройшло повз мою увагу. І справа не в яскравих, ємних і смачних виразах:

-         Зато гадюки єсть i кровожерна рись.

[400x310] 

 

Жить стало лучше, стало вєсєлєє,

 Тепер жить стало просто заєбісь.

   

І справа не у використанні «важкої» лексики, для привертання уваги глядача. Я зрозумів, що справа у глибині і яскравості персонажів, а головне у їх присутності у нашому житті і зараз. І саме те що п’єса  написана декілька десятиліть тому, а сама дія відбувається в середині минулого століття вона на жаль актуальніша за всі сучасні. У казкових, потворних або фантастичних персонажах кожен може побачити реальних людей, оточуючих нас у житті та в телевізорі або навіть себе.

Так головний герой п'єси Павлик Морозов - грубий, безпринципний юнак, який за сюжетом вистави зазіхнув навіть на Храм богів, дуже нагадує Д.Табачника. Вони настільки схожі в своїй безпринципній та хамовитій впевненості у своєму шляху, що це нічім не вирізняє їх від історичного Павлуші Морозова:

«Не бздю нiкого я!

 Давай загадки, сука iз цицьками.

 Розгадував я й не такi кроссворди,

 Складали їх євреї хитромудрi,

 Хотiли наїбать - не получилось.

 Із ними не рiвнятися тобі!».

Чому я згадав про спектакль тільки два місяці по тому. На жаль я не знав, що п'єса настільки епічна і пророцтво про Храм так скоро відгукнеться у новинах.

В Україні не так багато святих місць. Капище біля Історичного музею, одне з них. Звідси ростуть коріння нашої держави і нашого народу. Недаремно тут росте Липа яка бачила і Богдана, і Сковороду, Мазепу і Тараса. Те що, зараз відбувається з проектом Десятинної церкви не може зрозуміти нормальна уява. 

[показать]

Яким чином на території Кремля можливо збудувати Сінагогу або Мечеть?

 

ПРОДОВЖЕННЯ