Нещодавно прочитав інтерв’ю такого собі Сковороди сучасної французької філософії Олів’э Ремо. Може в зв’язку з «салатним» ім’ям думки у нього теж трохі «намішані», але де що, тотожне до нашого життя в них є. Зокрема на його думку: «Перебування в опозиції до влади передбачено самим визначенням інтелектуала…». На його думку задача інтелектуала: «…будь що пильнувати ті випадки, коли обрана влада більше не відстоює суспільних інтересів й не докладає зусиль, щоб залатати розриви на соціальному полотні».

В нас же інтелектуали, яки ще залишилися більше вибирають шлях Міхалкових в Росії, які «лягали» під любу владу, яка сидить в Кремлі.

Розуміння того, що все в світі продається і все має свою ціну не дає приводу, повністю закривати очі на те, що діється в державі. Тому, є багато прикладів. Можна  поважати позицію деяких ректорів українських вузів, які ще не до кінця стали на коліна перед  Табачником. А з іншого боку, те що він до сі при владі, це якраз і їх вина, бо  у них в руках зараз мабуть найпотужніша сила України – студентство. Так, що і бідкатись їм на Табачника, нема чого, нічого було вичікувати.

Закінчив своє інтерв’ю згаданий Олів’э так: «Сьогодні Франція ризикує породити озлоблене суспільство», а що здібна породити зараз Україна?