[показать]Чи потрібен вуличним собакам "доступ до інформації"?

В українськім сегменті Інтернету гуляє чийсь заклик до пропагування прийняття законопроекту "Про доступ до публічної інформації". Пропонується тиснути на нардепів шляхом написання особистих листів всім, кому попало: нардепам, їх помічникам, родичам нардепів або хоча б перепостити текст. Кнопка перепосту там є, так що зробити це не важко.
І я б мабуть би й сам перепостив би цей заклик, якби випадково не зайшов в блог казахстанського юзера sobiainnen. І там читаю відповідь  якоїсь Харитонової на питання місцевих журналістів : "<...> Вряд ли, к примеру, закон "О доступе к публичной информации", если он будет принят, решит все проблемы. Казахстан многое отрывочно копирует у других стран, и это не всегда идет ему на пользу - нужны более системные действия. <...>"
Як бачимо, темники існують не тільки для журналістів, але й для депутатів парламенту таких далеких одна від одного країн, як Україна чи Казахстан. Чи змінить щось прийняття цього закону в нашому житті? Ні, не змінить. От знаємо ми, як Янукович присвоїв собі Межигір'я. І що нам це дає? Нам - нічого не дає.Бо інформація є засобом впливу лише в умовах демократичної держави і громадського суспільства. В Україні немає ні того, ні іншого.Ну,  буде у вас інфа про те, хто скільки вкрав, і що? Ті, хто вкрали, порадять вам з цією інфою звернутись до прокуратури. І це в кращому разі. А в гіршому вас притягнуть до суду за наклеп на чесну людину. І суд Ви той програєте. Не можете не програти! Справа в тому, що в рамках цивільного процесу Ви - одна із сторін і самі маєте доказувати свою правоту. Але щоб зібрати на когось інформацію, треба мати власну службу безпеки, а вона в нашому випадку належить Хорошковському. І ніякого сприяння Вам від СБУ чи МВС не буде.
Це в демократичній країні суд би витребував Декларацію про доходи "обмовленого" і дані про зареєстроване на нього майно і реально отримані доходи.Наш суд таким займатись не буде. А якби й зайнявся, то виявилося б, що ніякого майна у потерпілого немає або майже немає. А те, що всі кажуть, що його, насправді належить одній кіпрській фірмі "Роги й копита". Інший варіант - продав коштовності, награбовані прадідом-махновцем у буржуїв в Катеринославі в 1919 році.
То ж як бачимо, ефекту від "доступу до інформації" ніякого, а запити до чиновників дають такий же ефект, як і гавкання собак на вулицях. То навіщо ж тоді таке синхронне прийняття законів у Східній Європі та Центральній Азії? Перше, що спадає на думку - імітація реформ. Звичайно, і це також, але не це - головне. 
Читачі певно знають, що ніякому їхньому Штірліцу в Україні робити нічого. Розвіддані цілком легально збираються нашими людьми, аналізуються, обробляються і вже в готовому вигляді відправляються в "Центр". Бійці "невидимого фронту" називаються в нас не дуже гарним словом - грантоїди. Ось вони і страждають від відсутності інфррмації, коли вітчизняні чиновники, що працюють за свою маленьку платню, вимушені крім виконання своїх основних обов'язків, ще на халяву працювати на грантоїдів. А грантоїди, зазвичай, не поспішають ділитися з ними своїми грантами.
Але не поспішайте і ви "котити бочку" на наших нардепів і звинувачувати їх у продажу неньки-України. Наші нардепи - профі не гірше "папаші Мюллера". Закон приймуть, але працювати той закон не буде, бо не передбачається відповідальності за його порушення. Тобто відповідальність передбачена, але "згідно з діючим законодавством".Діюче законодавство, звичайно, передбачає покарання: це або догана, або звільнення з роботи.Але вирішувати  міру вашої вини має ваш начальник. А навіть самий найдурніший начальник розуміє, що не тільки Ви від нього залежите, але й він від Вас.Тому різких рухів не буде. А й справді, що робити Вам і вашому начальнику, коли зверху не виділили грошей на конверти і поштові марки? Ви б і раді вчасно відповісти прохачам, але як? 
Отож хай американці з Радою Європи і їхніми грантоїдами отримують дулю. Хай живе вітчизняна бюрократія - єдиний справжній захисник інтересів українського народу!