Весняний Патріарх
[показать]
80 людей день та ніч готували головний храм греко-католиків до урочистостей. Спочатку закінчували будівельні роботи, а потім прикрашали його. Але собор здивував присутніх стриманістю та простотою.
Уведення на престол новообраного Глави УГКЦ Владики Святослава розпочалося Хресною ходою. Процесія рушила від дерев’яної церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці до Патріаршого собору Воскресіння Христового. Попереду – священики з усіх єпархій УГКЦ. За ними – ієрархи церкви, митрополити і єпископи. Серед них багато молодих людей, а також є ті, хто кілька десятків років тому перебував у підпіллі.
Далі – чин інтронізацій. Спочатку секретар Синоду Єпископів Владика Богдан Дзюрах виголосив Синодальні рішення про вибори. Далі під спів «Аксіос!» (з грецької – «гідний») один з архієреїв подає новому Главі Церкви омофор, а інший – другу панагію. Святослав Шевчук одягає їх перед богослужінням, оскільки в УГКЦ, згідно традиції, омофор з п’ятьма нашивками та дві панагії носить лише Київській Митрополит. Потім новий Патріарх отримав митру та жезл з рук Архієпископа Львівського Ігоря (Возьняка), який до звершення інтронізації виконував обов’язки Адміністратора УГКЦ.
Згодом розпочалась Божественна літургія, наприкінці котрої Блаженніший Святослав виголосив своє перше патріарше слово. Він пригадав трагічні події радянських часів, коли церква мала перебувати у підпіллі, сказав про тих, кого було знищенню у таборах за віру. А потім говорив про весну та оновлення.
«Сьогодні, як вийдете з храму, ви побачите, що прийшов подих весни, – сказав він. – Після вчорашнього похмурого неба бачимо сьогодні небо відкрите. Земля приготувалася до свого воскресіння. На береги дрімучого Дніпра приходить весна. І сьогодні ми переживаємо весну нашої церкви, яка у своєму воскресінні починає молодіти Духом Святим та усміхатися до світу світлом Христового Євангелія. Це про неї, древньої і вічно сучасної, співає псалмопівець, кажучи: «Він насичує твій похилий вік благом, й оновляється як орел, твоя юність». Сьогодні, зокрема у цей торжественний день, усвідомлюємо що ми є оновленою й омолодженою Церквою. Тому особливо хочу звернутись до нашого, здебільшого ще молодого, духовенства, монашества та до всієї української молоді! Сьогодні Христос покликає до відповідальності за Його Церкву нас, молодих! Переймімося нею, поставмо Чесний і Животворящий Хрест нашого Спасителя в центрі нашого життя і він осолодить його, як жезл Мойсея осолодив гіркі води Мерри в пустелі! Приймімо та відважно здійснюймо наше християнське покликання в сучасному світі, і разом зможемо обновити обличчя нашого народу і його держави».
«Святість об’єднаного Божого люду» – є і буде стратегією розвитку нашої Церкви», – наголосив він. І все це чув і бачив кардинал Любомир Гузар.
До храму недільного ранку прийшли представники багатьох церков: Української православної КП на чолі з єпископом Євстратієм, УПЦ МП, автокефальної церкви та римо-католицької. Хтось з присутніх сказав, що це вже велика перемога – зайти до церкви іншої конфесії, що колись вважалося великим гріхом.
Після обрання Шевчука на Синоді главою УГКЦ багато говорили про його молодий вік – йому лише 41 рік. Проте зокрема владика Ігор Возьняк сказав, що його вік є відповідним, і що новий Верховний Архієпископ має досвід, практику і добрі знання. А владика Богдан Дзюрах переконаний, що для нього владика Святослав Шевчук є взірцем християнських чеснот, має добрі адміністративні здібності і є привітною, відкритою і доброю людиною.
Релігієзнавець Віктор Єленський переконаний, що від особистості в церкві залежить багато, адже це не демократична інституція, а та, що має сувору ієрархію. Наприклад, якщо б не було Митрополита Шептицького, УГКЦ була б іншою.
Нагадаємо, Святослав Шевчук народився у Стрию в учительській родині. У 21 рік він вступив на навчання у Центр філософсько-богословських студій в Аргентині. У 24 роки закінчив духовну семінарію у Львові. У тому ж віці отримав ієрейські свячення в неодруженому стані від Блаженнішого Мирослава Івана Любачівського і вступив у Папський університет святого Томи Аквінського, де здобув докторат у галузі богословської антропології та основ морального богослов’я візантійської богословської традиції. До обрання на посаду Святослав Шевчук був апостольським адміністратором єпархії Покрови Пресвятої Богородиці у Буенос-Айресі в Аргентині. Раніше був головою секретаріату та особистим секретарем Любомира Гузара. А до того працював віце-ректором Львівської духовної семінарії та очолював її.
«Владика Святослав мій земляк, – говорить на одному з форумів Михайло. – Бабуся мені розповідала, що «за часів Союзу» батьки Владики не ходили до церкви, бо боялися втратити посаду (мама була вчителькою, а тато інженером), а він казав батькам, що йде на ринок за голубами чи за кормом для рибок, а сам тим часом втікав до церкви».
Одразу після схвалення його кандидатури Папою Римським Бенедиктом XVІ, Святослав Шевчук поїхав до Стрия. Він відвідав своїх батьків, а також взяв участь у відспівуванні блаженної пам’яті Юліана, єпископа Стрийської єпархії, який помер напередодні.
Одним з перших виборчий Синод Єпископів УГКЦ привітав з обранням глави Церкви Президент Віктор Янукович.