МЫ ОДНА СЕМЬЯ!!!

[320x240]
 Ты из Донецка, я живу в Хмельницком.
Приедь ты в гости — хлебом поделюсь!
  Пусть ты по-русски, я — по-украински…
Другого я, мой брат, сейчас боюсь.

Боюсь я тех, кто делит нас с тобою
(А сам в то время пилит нам гробы)
Я тех боюсь, кто призывает «К бою!
Пусть повоюют мерзкие рабы!»

Сегодня на столе у нас картошка… [234x323]
А ты, даже не знаю, ел вчера?
Кому-то яхты новые, кому-то — крошка,
Хоть вроде равноправная страна!

Нет «москалей» у нас и нет «бендеров».
Есть люди! Украина! ТЫ и Я!
И кучка есть «межгорских людоедов».
То не они… А мы — одна СЕМЬЯ!

Немає «москалів», нема «бандерів», А є знедолений вкраїнський люд. І є сім’я – «міжгірських» ненажерів, Захочуть – милують, а схочуть – то й уб’ють. Брати зі Сходу, плачемо із вами, Коли в копальнях ваші діти мруть. І серце розривається у мами, В моєї мами, як на шахтах дзвони б’ють. А батько твій не може самокрутку Від трепету в руках умить скрутить, А мій в той час сльозу ховає хутко, Біда не в нас, – та в нас також болить… З Донецька ти, а я живу у Львові, Приїдь у гості, хлібом поділюсь. Не страшно, що різниця є у слові, Я іншого, мій братику, боюсь. Боюся тих, хто ділить нас з тобою, (А сам в той час «витесує» гроби, Боюся тих, хто кличе нас до бою, Мовляв, хай чубляться «прєзренниє раби»). У мене на столі лиш картоплина, А ти, хтозна чи й вчора їв… Я вже не хочу, щоб моя родина Й твоя також кормила упирів. Немає «москалів» між нас, нема «бандерів». Є Люди! Є Вкраїна – Ти і я ! І купка є «міжгірських» людожерів, Але то не вони… а ми – одна Сім’я! Автор Оксана Максимишин-Корабель