 [567x227]
Стрітення Господнє.
(проповідь)
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.
15 ЛЮТОГО Православна Церква святкує Стрітення Господнє. В народі кажуть: "Зима з весною зустрічається". Це дійсно так. Проте, це свято виникло на згадку події з життя Ісуса Христа.
В Євангелії від Луки 2 (25 — 35) розповідається про зустріч праведного Симеона з маленьким Ісусом. Нічого надзвичайного у цьому не було б, якби Симеонові на той час не виповнилося б більше 300 років.
З історичних джерел дізнаємось, що він був перекладачем святого письма. І коли потрібно було перекласти слова пророка Ісаії: "… Діва зачне і народить сина", — він подумав, що це помилка, і хотів написати Жона, а не Діва. В цю мить йому з'явився Ангел і сказав: "За те, що не повірив Божим словам, ти не помреш, поки на свої очі не побачиш Ісуса Христа..."
Розмірковуючи над цією історією, хотілось би звернути увагу на те, що багатьом людям також не віриться в те, що все, написане в Євангелії, правда. Найчастіше люди зовсім не читають Біблію, окремі кажуть, що там все закодовано, і зовсім небагато тих, хто постійно читає Святе письмо і переконується у його правдивості. Тристалітній старець довго чекав обіцяної зустрічі, і вона відбулась, як і обіцяв йому Бог, через Ангела.
Я хочу розповісти історію про іншу зустріч, і про те, як збулися біблійні слова: "Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погубляє грішника". (Приповісті Соломона 13/6).
Один багатий і поважний чоловік на ім'я Володимир, не міг відібрати борг у бідної сім'ї. Тож вирішив вкрасти у них корову. Задумав — вчинив. А щоб ухилитись від відповідальності, вказав, як на злодія, на свого односельця — простакуватого і не надто кмітливого. Володимиру повірили — адже був авторитетом у селі. А ні в чому не винний Тимофій опинився за гратами. Ну ось, думав наш "герой", і борг повернув, і чистим зостався. А Тимофію і так їсти нічого, йому однаково, чи жити, чи вмерти. Вряд чи з в'язниці повернеться.
Але Тимофій повернувся у рідне село. Він, як і колись, не робив нікому зла, часто голодував і… чемно кланявся тому, хто віддав його під суд. Володимиру ж кожна зустріч давалась нелегко. Йому було б легше, якби Тимофій гнівався, кричав. А так...
Йшов час і обличчя Володимира хмурніло все більше. А Тимофій? Він не тримав зла на свого кривдника. У в'язниці йому було навіть непогано, і до всього, що з ним трапилося, він поставився дуже спокійно. Тут би Володимиру покаятись, виправити помилку. Бо жив у достатку, тож міг обігріти і допомогти Тимофію за те, що той визволив його від ганьби, відсидів за нього. Адже догадувалось село, де правда і чекали від нього люди милосердя до бідного чоловіка. Даремно чекали. Не мир, а ненависть поселилась у серці Володимира. До Тимофія, до всіх разом, бо в кожних очах йому ввижався осуд і докір.
Минув ще якийсь час і село жахнулось від страшної звістки — повісився Володимир...
Чому я розповів таку страшну історію в цей день? Повірте, не для того, щоб вас засмутити, лише для того, щоб ми всі переконалися: Божі закони в житті таки діють. І, мабуть, кожен хоч один раз в цьому переконувався. Давайте ж чинити з ближніми нашими по совісті. Бо гора з горою не сходиться, а людям Господь завжди організує зустріч. З нагоди чудового свята Стрітення Господнього бажаю всім зустрічей найприємніших і найжаданіших. Амінь.
о.Леонід Лотоцький.
З книги "Життєва стежина".
 |
|
|
|
|