Тулить бабця до серця внуча - пташеня.

Аж іще один син і невістка —у двері…

На Різдво по з’їжджається з міста рідня

І сідає гуртом до Святої вечері.

Тут молитва, й кутя, й голосна коляда,

І пливе тут од дідуха запах пшениці…

Зичить мати в душі, щоб здоров як вода,

Завше був кожен з нас як вода у криниці.

За обійстям — безкраїх снігів пелена,

Ми ж у хаті цій рідній шукаєм розраду.

Я прокинувся вранці, а в рамках вікна —

Білий іній осів, в яблуневому саду.