Слон і шакал.

Одного дня мимо зграї шакалів проходив могутній слон. Шакали, дивлячись на нього з кущів, говорили між собою: «Дивіться! Ось йде ціла гора м'яса. Якби вдалося його абияк погубити, ми могли б цілий місяць бенкетувати, та ще і сусідів запросили б». 

— А що? — сказав найхитріший з них. — Можна спробувати!   І він відправився услід за слоном. Підійшовши до нього, шакал улесливим голосом завів розмову: 

— Здрастуйте, ваша величність!

 — Здрастуйте! — відповів добродушний слон, і запитав:

 — Ти хто такий? 

— Я шакал. Мене послали до вас. Ми всі з нетерпінням чекаємо вас на галявині. Рада звірів нашого лісу одноголосно вибрала вас царем. Ви найсильніший і найрозумніший! Сьогодні буде велике свято, підемо швидше!  

          Слон високо підняв свій хобот і протрубив:  — О-го-го! Я найсильніший! Я найрозумніший! Мене вибрали царем!   І, звернувшись до шакала, сказав:

 — Веди мене, мій друже! Я готовий! 

     І гордий слон, одержимий бажанням володарювати, пішов за шакалом. Шакал повів його по вузькій стежині через болото, і слон відразу ж зав'язнув в нім. 

— Друже мій, шакал! — звернувся слон. — Що ж мені тепер робити? Я попав в болото!   А підлий шакал, сміючись, відповідав: 

— Вхопіться, ваша величність, за мій хвіст і спробуйте вибратися, раз вже ви повірили моїм словам.