Хлопчик років п'яти - шести, гуляючи з батьками по лісу, побачив чистий струмок. Він напився свіжої води, а потім - ради забави - узяв в руки гілочку і почав мутити воду в струмку. Дно струмка було землистим, і тому на поверхню негайно піднявся пісок, опале листя і різне сміття. Колись прозора вода стала непридатна для пиття. Маляті швидко разонравілось виглядати в брудну воду струмочка. Він кинув туди гілочку і побіг до мами.

А десь високо в горах інший хлопчик так само бавився з гірським струмочком. Він теж хотів помутити воду гілочкою. Але дно струмочка було кам'янистим, і він зламав гілочку і побіг далі, нічого не добившись. Потік був чистий як і раніше.

Подібно сему деякі люди зовні здаються добрими і чуйними, як чистий струмок. Але спробуй хоч ненавмисно образити таку людину і побачиш, як з дна душі спливуть зарозумілість, дріб'язковість і гординя і старі образи, подібно до твані і сміття в струмку лісовому. Коли ж людина постійно поучаєтся в Слові божому і про горнем подумує, то поступово приклад упокорювання Хрістова, загартовує добродійну людину упокорюванням і міцним терпінням, об яких, як тростинки об камінь, ламаються всяка людська злоба і неприязнь.