26 листопада відбулась всеукраїнська акція «Запали свічку» в пам'ять тих, хто загинув під час голодоморів. Жоден народ у світі не пережив такого страхіття, такої біди. Здавалось б, маючи в своїй історії такі уроки, українці понад усе мали б цінувати можливість жити на білому світі, радіти дітям, онукам і рішуче викреслити зі свого життя усе, що псує здоров'я і вкорочує життя.

Дуже жаль, але цього не відбувається... Хто підра­хує: скільки українців після голодоморів, після війни пішло з життя ... добровільно.

Нерідко на телебаченні транслюються кінострічки з жахливими картинами тих страшних часів. А що ж побачать наступні покоління українців, кількість яких невпинно зменшується. Замість диму гармат — дим цигарок, що панує повсюди, замість людей, страшних від голоду, людей, страшних від алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Виходить, що не жити ми навчились, а, навпаки, нищити самих себе. З кожним роком катастрофічно зростає кількість людей, які померли від куріння, пияцтва, наркотиків, СНІДу...

Люди добрі, то куди ж ми прямуємо: до світлого майбутнього чи до самознищення? Скільки наших співгромадян загинуло з названих причин і скільки ще загине, якщо ми рішуче не усунемо ці причини зі свого життя. Зверніть увагу, що тютюн, алкоголь буквально всюди. Уже на дитячих днях народження у батьків піднімається рука налити дітям «солоденького» лікеру. Більшість молоді не уявляє свого життя без цигарок, алкоголю, вже нерідко й наркотиків. Відповідальність за це страшне явище лежить не на кому іншому, як на стар­ших за них. Тобто на нас — батьках і громадськості.

Ще до недавнього часу про наркотики ми чули, як про щось дуже віддалене від нашої місцевості, а вже в Кривому Озері сталось кілька смертельних випадків зі страшним діагнозом: наркозалежність. Скільки вже пішло з життя молодих прекрасних українців у розквіті сил з причин вищеназваних, залишивши в горі і біді батьків, жінок, чоловіків, дітей. І не знати, чи всі зможуть стійко пережити втрату, чи й самі підуть тим же шляхом. Особливо вражає, що після похорону людини, що померла через спиртне, рідні, ковтаючи сльози, просять присутніх: «Випийте, за нього». І хай хтось спробує відмовитись.

     Я розумію, що тема ця болюча і неприємна для багатьох. Я навіть передбачую репліки з приводу цієї статті, мовляв, його справа — закликати до порядності, здорового способу життя... Та все ж. Звертаюсь до всіх і кожного з проханням замислитись над цими ганебними явищами в нашому житті.

Хочу сказати й про те, що Християнська релігія не забороняє вживати спиртні напої, але ж є розумні межі. Для порівняння: жінка, яка приїхала з Італії, розповіла, що в цій країні на святкуванні весілля для 60 гостей вистачило 8 пляшок вина…  Кривоозерська школярка повідомила в класі: «Для 30 гостей на святкуванні маминого дня народження виявилось замало 2-х ящиків горілки...» А на запитання вчительки: «Що таке лілія?», лише одна учениця відповіла: «Квітка». Всі інші діти в молодшому класі написали - бар…  Але і це ще не все. Україна займає перше! місце у світі по вживанню алкогольних напоїв серед молоді і серед дітей...

У нас є багато різних свят. Будьмо по-особливому мудрими в ці дні. Святкуймо їх так, щоб було втішно для душі, а не гірко від надмірностей. Повернімо свою доро­гу до розумного життя і хай благословить вас Господь.

Коли наступив час Вознесіння Ісуса Христа до Отця Небесного, Він  пообіцяв учням Своїм послати їм Духа Святого, щоб не залишити їх самих. В день п'ятидесятниці апостоли зібрались разом з Божою Матір'ю за Його настановою, і Дух Святий зійшов на них у вигляді вогняних язиків. З того часу, учні відчули у собі велику силу, знання різних мов, щоб проповідувати Євангеліє. Вони були дуже сміливі, незважаючи на гоніння християн, бо знали, що Господь завжди поруч. Знаємо це і ми. Бо ми діти Господні, а діти — це ті, кого народили, ким опікуються, кого люблять всім серцем. Усім, у кого вже діти є, відомі ці почуття. Мені б хотілось звернутись до нашої молоді, до наших дорогих дітей.

Хлопці, дівчата. Зовсім не за горами той час, коли і ви станете батьками. Ваше серце заповнить найпалкіша любов, ніжність до свого немовлятка. Це щастя мати дітей, разом з тим, це і великі труднощі, які трапляються з багатьох причин. Але є труднощі, які найважчі. Виникають тоді, коли діти хворіють. Неможливо передати той душевний біль, який відчувають батьки і вся родина, дивлячись на страждання своєї дитини. Батьки готові десятки разів самі перехворіти, щоб тільки дитина була здорова... Дорогі мої, здоров'я своїх майбутніх дітей ви закладаєте вже тепер. З болем і тривогою здогадуємось ми, люди старшого покоління, скільки ж доведеться прийняти ліків, уколів, капельниць, дітям тих старшокласників, які, як ми дізнались з нашої газети, на антиалкогольних лекціях просто сміються з того, про що їм розповідає лектор. Зараз можна багато говорити про небезпеку шкідливих звичок, та ви і самі про це знаєте. Незважаючи на це, всякі гріхи, пов'язані з шкодою для здоров'я, вільно і дуже швидко поширюються серед вас. Ви — діти наші, і нам боляче за вас, бо маємо життєвий досвід і знаємо, до яких наслідків це приведе в майбутньому. Тому звертаюсь до вас від імені усіх батьків: «Приберіть з свого життя усе, що нищить ваше здоров'я і здоров'я ваших майбутніх дітей. Хвороб і так вистачає через причини, від нас незалежні. Хай не світяться докором дитячі оченята за те, що ви їм цих хвороб іще прибавили. Візьміть собі за мету очистити своє життя і хай допоможе вам у цьому Господь». Вітаю усіх з святом Святої Трійці. Амінь.

Дорогі діти. Ви сьогодні прийшли до храму просити Божого благословення і Божої допомоги. Адже завтра у вас надзвичайно важливий день. Ви вперше будете складати іспити у формі тестування і ваші переживання дуже зрозумілі.

 Хтось з вас не вперше в церкві, а можливо є й такі, хто сьогодні зробив перший крок до Бога. Я сьогодні радію за вас усіх, бо якщо ви прийшли з проханням до Господа, то просто так Він вас не відпустить. Бо наш Господь добрий і милосердний.

Ви потрапили в таку ситуацію може навіть вперше в житті, коли нема від кого чекати допомоги. Ні від батьків, ні від вчителів, ні від друзів. Одна надія, що Господь допоможе, підтримає вас у важку хвилину і ви зможете сконцентруватися на своїх знаннях, які ви отримали в школі. Такі ситуації в житті ще будуть виникати і я хочу, щоб ви в такому разі не лякались, не впадали у паніку, а завжди вірили і знали, що ви не одні в цьому світі. З вами завжди перебуває Господь.

Зараз час великого посту, час покаяння. Мабуть ви розумієте, що роблячи ті чи інші гріхи, ми ображаємо Господа і в той же час віддаляємось від Його захисту, від Його допомоги. Тому що треба зробити? Звичайно, просити пробачення, і старатись більше гріхів не повторювати. Що ж ми робимо неправильно? — запитаєте ви. Називати можна багато, але якщо коротко — це порушення заповідей. Ми всі діти Отця нашого Небесного і ви знаєте, що для дітей все найкраще. Тому і Господь дав нам заповіді — настанови не для того, що Йому це потрібно. Виконання заповідей потрібне, в першу чергу, для нас, щоб нам добре жилося в цьому житті.

Я сьогодні хочу звернути увагу на гріхи найбільш виражені, найбільш відомі. Найперше, це порушення заповіді шануй батька твого і матір твою і добре тобі буде, і довго житимеш на землі. Вам зараз здається, що це не так важливо, що ми, мовляв, і самі все розуміємо. Пройде час, коли ви станете дорослими і у вас будуть свої діти, тоді ви повною мірою зрозумієте важливість цієї Господньої настанови. А поки наведу вам маленький приклад з життя. Коли ви спілкуєтесь з молодшими братами і сестрами, чи просто з меншими за вас дітьми і бачите з власного досвіду, що щось вони роблять не так, то вам зрозуміло, що нічого доброго з цього не вийде. Батьки також мають життєвий досвід і застерігають вас від помилок для вашого ж добра. Шануючи і слухаючи своїх батьків, вчителів, ви будете поступати дуже мудро. Бо насправді ніхто вам зла не хоче, і дорослі стараються зробити все, щоб вам жилось якнайкраще.

Крім цього, є ще й більше зло — це погані звички, які поширюються серед молоді. Відомі всім тютюн, наркотики, алкоголь, азартні ігри, погані, нецензурні слова, якими, буває, прямо пересипана мова, і ще багато іншого. І це нас до добра не приведе. І цим ми ображаємо нашого Господа. Чому? Бо такі вчинки нищать здоров'я і вкорочують життя. Ось ви стоїте зараз усі молоді, гарні, здорові. А якщо не відкинете поганих звичок, якщо вони у когось є, то мине зовсім небагато, якийсь десяток років, і наслідки не забаряться. Уже зараз ми бачимо, скільки ще зовсім молодих людей тяжко хворіє, а то й помирає через свою нестриманість. Господь покликав нас до життя, створив людину прекрасною і досконалою. А ми так недбало ставимось до цього дорогоцінного дару. Давайте собі уявимо, що ви купили комусь дорогий подарунок. А через деякий час помітили, що цю річ закинуто, пошкоджено, і ця людина її зовсім не цінить. Чи не образились би ви на неї? Чи захотілося б вам ще щось для неї зробити? Мабуть, ні. Тому маємо з відповідальністю ставитись до цього безцінного Господнього дару — до свого життя і до свого здоров'я. Адже наші хвороби і проблеми приносять неприємності не тільки нам самим, а ще й тим, хто любить нас: чи то батьки, чи діти, яких ви народите. Чи  чоловік або дружина.

Хочеться згадати ще одну річ. Про це, правда, дуже неприємно говорити і згадувати, але потрібно. Це дошлюбні стосунки. Не хочу про це говорити багато, лиш дівчата мають пам’ятати, що допоки вони не одружені, за християнським вченням являються невістами Христовими. Уявляєте, Кого таким чином зрадить дівчина і проти Кого буде направлений злочин хлопця, коли вони вступають у такі стосунки? В Біблії описано, що за такі гріхи Господь спалив цілі міста Содом і Гоморру. На цьому місці і досі знаходиться мертве море, в якому нічого не живе. В теперішній час це призвело до СНІДу, як заслуженої кари за такі страшні гріхи.

Разом з тим, ми розуміємо, що наше життя не обмежується земним існуванням. Прийде час, і нам всім доведеться скласти іспит перед Богом. Ось бачите, як і зараз вийшло. Вчилися, як вчилися — десь вивчили, десь не вивчили. І ось такий важкий екзамен доводиться складати. Тож маємо пам’ятати про іспит перед Богом і готуватись до нього протягом всього життя.

Для вас зараз дуже важливий час, коли ви ступаєте на самостійну дорогу. Від ваших вчинків залежатиме не тільки ваша доля, але доля наступних поколінь. Ось ви стоїте зараз поруч, і я хочу сказати і про те, щоб ви старались не спонукати один одного до поганих вчинків, а, навпаки, прагнули зробити все, щоб ваші друзі не потрапили до гріховних тенет.

Якщо під час нашої з вами розмови ви виявили в себе ту чи іншу вину перед Господом, від щирого серця попросіть пробачення і прийміть тверде рішення надалі поводитись згідно християнських цінностей. Щоб ви були, як дуби, молоді гарні, мужні і сильні. Щоб дівоча краса не в’янула від шкідливих звичок і щоб ви своєю мудрістю, своєю стриманістю вгодили Господу і отримали від Нього рясні і щедрі благословення і на майбутніх іспитах, і в подальшому житті. Майте тверду віру в милосердя Боже, в Його превелику до нас любов, в Його досконалу справедливість і допомогу в тих чи інших ситуаціях, що виникають на життєвій дорозі. Не лякайтесь, будьте спокійні і ні на мить не сумнівайтесь в Господній підтримці. Хай благословить вас Господь.