Україна, українка, україночка.
Щира, гарна, ніби радості картиночка.
В погляді її манкому сонце яснеє,
Личко білеє, рум’яне та прекраснеє.
Стан дівочий лебединий всіх приваблює.
Хто подивиться на неї, той розказує,
Що живильною росою умивається,
Як дівчина погляд зронить, посміхається.
І п’янять серця змужнілі коси довгії,
Не залишать ясні очі їх у спокої.
Все навкруг, мов та весна, багата квітами,
Укриває ніжно думами привітними.
Вірою бринить в душі любов незгаслая,
І дарує щастя рідним, робить казкою.
Назавжди вона залишиться єдиною,
Бо зоветься українка Україною.
© Copyright: Елена Кондрик, 2015
Свидетельство о публикации №115041004233 |
|
[показать]