Особисте
26-10-2016 12:59
к комментариям - к полной версии
- понравилось!
Ну як ти, дівчинко? Що ти тут? Ця доросла жінка, в тілі якої ти змушена жити, геть про тебе забула? Вона має свої проблеми і свої обов'язки і цілими днями гребеться в них, як курка в пилюці.
Мені шкода тебе дівчинко. Правда шкода. Шкода твоєї ніжної душі, твого страху перед дорослими людьми, перед їхньою думкою. Мені шкода, що нікому до тебе не має діла, навіть тій жінці, що щоранку дивиться на тебе з люстерка. А що дивного? Якщо їй до тебе байдуже, то що казати про чужих?
Жінка йде вперед, переступає через голови, не поступається принципами. Смілива, красива і впевнена в собі. Але яку ціну за це платиш ти? Як в тебе тремтить серце, коли вона сміливо відповідає нахабам? Як ти зіщулюєшся, коли вона кричить на підлеглих? Який відчай охоплює тебе, коли вона зверхньо дивиться на того гарного чоловіка і відмовляє йому, коли він запрошує її на вечерю. І як, до розриву серця, боїшся ти майбутнього, коли вона впевнено каже "все буде добре!"
Ти інколи намагаєшся докричатися до неї. Кричиш на весь голос "Ну зрозумій, ти- це я! Не ігноруй мене! Тобі заздрять і ненавидять тебе! Лише самі близькі знають що є я, але і вони не звертають на мене уваги, роблячи мені раз-по-раз боляче!"
Але вона тебе не чує. Лише інколи ти можеш достукатись до неї. Вночі, коли поруч немає нікого, лише ти і вона. І тоді ви плачете. Довго і гірко, як в дитинстві. І вона обіймає тебе, пригортає до себе і шепоче. "Не потрібно страждати, я люблю тебе, я берегтиму тебе, просто життя така річ, що тебе затопчуть, якщо ти з'явишся на людях. І мене разом з тобою. Але я пам'ятаю про тебе. Я знаю яка ти. Ніжна, Вразлива. Боязка. Співчутлива. Не плач. Все буде добре." І ви засинаєте, заспокоєні. І це, чи не єдина ніч, коли ви обидвоє спокійні і врівноважені. А на ранок вона, фарбуючись, нанесе ніжніші тіні, одягне довшу спідницю, кине безпритульному кошеняті шматок ковбаси і підвищить зарплату секретарці, в якої хвора дитина. А партнер, помітивши її слабкість, спробує її надурити. І вона, звиклим рухом, сховає тебе в самій дальній кімнаті своєї свідомості. І знову стане сміливою і впевненою в собі.
Вибач дівчинко. Але її не можна ні в чому звинувачувати. Вона просто робить так, щоб можна було вижити. Вам обом...
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote