Все як у дитинстві - скрипучий мороз за вікном, земля закутується в пухнасте біле покривало, щоб було затишніше чекати тепла, застуда і малиновий чай. Нагадався дитячий віршик, який завжди розповідала матуся, а потім заставляли вчительки вивчати на пам"ять, який проте і досі викликає теплу посмішку і спогади про прекрасні часи, коли в тебе ще не було паспорта, а в сумці замість помади і гаманця лежали зошити, яблуко і лялька.

Білі мухи налетіли —
Все подвір’я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.

— Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати.
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.

Всі з гори летять щодуху,
Щоб піймати білу муху,
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.