Жалкую, що не змогла бути присутньою на презентації нової книги колеги по цеху Віталія Чорноморця „Однокласники”. Але подарована автором мені раніше, книга мусить бути позначена на шпальтах КЛУ.

     Краєзнавство – одне з найцікавіших захоплень! – не найлегша праця  слідопитів, письменників, істориків, архивістів. Саме цією справою і займається наш колега по  літературному співколу, у минулому – військовий, а тепер письменник . Він вже видав книги  „Історія слободи Пісочинської”та „Пісочинський Свято-Василівський храм”. Переді мною теж ніби й невеличка книга з тої ж серії про Пісочин, де  живе автор. Здавалося б – нічого в ній особливого немає: пише собі людина про земляцтво, його історію, справи, розміщує якість стародавні фото, які „мало кого цікавлять”, копирсається у архівних матеріалах, пропагує свої здобутки поміж людьми, їздить по колективах, розповідаючи історію казацтва Пісочина відображає славетне земляцтво. Навіщо? Кому в наш прагматичний час потрібні  його старання? Чому на його книжки звертають увагу не тільки ті, про кого в них ідеться? Адже ось книга „Однокласники” вийшла завдяки підтримці селищного голови О. Чернобая. Директор Центру краєзнавства кандидат історичних наук професор С. Куделко, наприклад, пише у передмові, що книга  корисна історикам  і краєзнавцям. Чи кожен з нас вміє  спілкуватися один з одним, вже не кажучи про передачу інформації про нас прийдешнім поколінням? В.О. Черноморець це вміє, за що і користується повагою не тільки серед поетів і письменників КЛУ, але й серед Національної спілки краєзнавців України (НСКУ), де він – почесний її член. Нещодавно його  нагороджено знаком „Почесний громадянин Пісочина”.Звичайно, ми всі радіємо, коли з’являється на світ Божий нове його „дитинча” і поздоровляємо з виходом книги і отриманою відзнакою..                     

          Людмила Линдюк, чл. НСЖУ