«В саду осіннім айстри білі»: як вкрали українську пісню.
03-08-2015 17:28
к комментариям - к полной версии
- понравилось!
Это цитата сообщения Писанка Оригинальное сообщение
«В саду осіннім айстри білі»: як вкрали українську пісню.
«В саду осіннім айстри білі» — український романс XIX сторіччя. Опублікований в 1961 у збірнику «Українські народні романси», автор невідомий, вважається українською народною піснею. Мелодію цієї пісні украв композитор Борис Терентьєв і в СРСР вона стала відомою під назвою «Вот кто-то с горочки спустился…».
В саду осіннім айстри білі
Схилили голови в журбі…
В моєму серці гаснуть сили:
Чужою стала я тобі… (2)
Мені сімнадцятий минало
Весною, як сади цвіли,
Я про кохання ще й не знала,
Ми тихо з сестрами жили… (2)
Як я садила айстри білі,
То ти поміг мені полить…
З тих пір я мрію про кохання,
З тих пір душа моя болить… (2)
Як ти проходив мимо двору,
Я задивилась на твій стан,
Стояла довго під вербою,
Поки вечірній спав туман… (2)
Коли умру я від кохання,
То поховайте серед трав,
А ти, зірвавши айстру білу,
Згадаєш, хто тебе кохав… (2)
А також було вкрадено пісню "Мій друже Ковалю!"
А також стрілецьку пісню "Розпрощався стрілець зі своєю ріднею..."
Розпрощався стрілець із своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Йдемо в бій за свою перемогу.
А вітер в степу травою колише,
Дуб зелений додолу схилився,
Листя шелестить, вбитий стрілець
Над ним коник його зажурився.
– Ой коню ж, мій коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу у полі,
Біжи, коню мій, скажи неньці рідній,
Що я лежу у степу забитий.
Най батько і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть,
Я в степу лежу за ідею свою,
Чорний крук наді мною закряче.
Примітки:
Зап. О. Кузьменко 15.11.1997 р. у с. Мокротин Жовківського р-ну Львівської обл. від Вахули Петронелії, 1933 р.н. "Співали пісню на стрілецькій могилі у с. Наконечному на Яворівщині". Найпоширеніший варіант. Він є основою для інших варіантів, доповнених у повстанському середовищі, з характерною кінцівкою про партизанів. Нотна транскрипція Л. Лукашенко.
Вар.: Правдюк, НТЕ, 1991, № 6, с. 39; Смаль, 1997, с. 109-110; Береза, Дацко, 1997, с. 180; Сокіл В., Сокіл Г., 1998, с. 416-417; Андрусяк, Паньків, 2001, с. 208; Харчишин, арк. 252 (с. Романів Перемишлянського р-ну Львівської обл).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.
Тягнуть все своїми руками загребущими:
Мифы Московии. Часть 2: а русские ли лапти и триколор?
Мифы Московии. Часть 1: матрешка, самовар и даже водка не являются русскими изобретениями
Страна, основанная на лжи и плагиате
...І ще багато-багато всього.........
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote
Это цитата сообщения Писанка Оригинальное сообщение
«В саду осіннім айстри білі»: як вкрали українську пісню.
«В саду осіннім айстри білі» — український романс XIX сторіччя. Опублікований в 1961 у збірнику «Українські народні романси», автор невідомий, вважається українською народною піснею. Мелодію цієї пісні украв композитор Борис Терентьєв і в СРСР вона стала відомою під назвою «Вот кто-то с горочки спустился…».
В саду осіннім айстри білі
Схилили голови в журбі…
В моєму серці гаснуть сили:
Чужою стала я тобі… (2)
Мені сімнадцятий минало
Весною, як сади цвіли,
Я про кохання ще й не знала,
Ми тихо з сестрами жили… (2)
Як я садила айстри білі,
То ти поміг мені полить…
З тих пір я мрію про кохання,
З тих пір душа моя болить… (2)
Як ти проходив мимо двору,
Я задивилась на твій стан,
Стояла довго під вербою,
Поки вечірній спав туман… (2)
Коли умру я від кохання,
То поховайте серед трав,
А ти, зірвавши айстру білу,
Згадаєш, хто тебе кохав… (2)
А також було вкрадено пісню "Мій друже Ковалю!"
А також стрілецьку пісню "Розпрощався стрілець зі своєю ріднею..."
Розпрощався стрілець із своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Йдемо в бій за свою перемогу.
А вітер в степу травою колише,
Дуб зелений додолу схилився,
Листя шелестить, вбитий стрілець
Над ним коник його зажурився.
– Ой коню ж, мій коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу у полі,
Біжи, коню мій, скажи неньці рідній,
Що я лежу у степу забитий.
Най батько і мати, і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть,
Я в степу лежу за ідею свою,
Чорний крук наді мною закряче.
Примітки:
Зап. О. Кузьменко 15.11.1997 р. у с. Мокротин Жовківського р-ну Львівської обл. від Вахули Петронелії, 1933 р.н. "Співали пісню на стрілецькій могилі у с. Наконечному на Яворівщині". Найпоширеніший варіант. Він є основою для інших варіантів, доповнених у повстанському середовищі, з характерною кінцівкою про партизанів. Нотна транскрипція Л. Лукашенко.
Вар.: Правдюк, НТЕ, 1991, № 6, с. 39; Смаль, 1997, с. 109-110; Береза, Дацко, 1997, с. 180; Сокіл В., Сокіл Г., 1998, с. 416-417; Андрусяк, Паньків, 2001, с. 208; Харчишин, арк. 252 (с. Романів Перемишлянського р-ну Львівської обл).
Джерело:
Стрілецькі пісні / Упорядник Оксана Кузьменко. – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. – 640 с.
Тягнуть все своїми руками загребущими:
Мифы Московии. Часть 2: а русские ли лапти и триколор?
Мифы Московии. Часть 1: матрешка, самовар и даже водка не являются русскими изобретениями
Страна, основанная на лжи и плагиате
...І ще багато-багато всього.........
Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.
Дневник «В саду осіннім айстри білі»: як вкрали українську пісню. | iskatel-nev - Дневник iskatel-nev |
Лента друзей iskatel-nev
/ Полная версия
Добавить в друзья
Страницы:
раньше»