Світла пам`ять загиблим синам України,
небесним Янголам, котрі тримають наше небо.
*******
Сховалась за цифрою 200 безжалісно смерть -
Там крик побратима і розпач від дикого болю,
І поле у вічнім вогні, і життя - лише чверть,
І тіло у крові, й душа, що вже рветься на волю.
- Помовч, рідний брате, лиш дихай... минеться усе,
Ще будеш кохати і мати зустріне в обіймах,
Та смерть юну душу, обнявши, до неба несе,
У вічному крику, у прірві, у сні божевільнім.
Одягнену в ризи... у янгольські ризи небес,
В солдатський мундир, так новий, неспітнілий від бою,
Дзвінок в небуття, похоронка, прибита на хрест,
Остання цигарка в комбата горить із сльозою.
Далека дорога додому... далека й німа,
Остання з останніх... пороги - в них крик божевілля,
Світлина та стрічка - О Господи! Сина нема!
Лиш жменька землиці та в гробі освячене зілля.
За цифрою 200 зосталися доля й життя,
Такі - недожиті, обняті підступною смертю,
Колише в дубовій колисці матуся дитя,
Небачачи в розпачі світу, де смерть круговертю...
