Летять, летять сніжинки 
На поле, ліс і сад, 
Веселий свій таночок 
Танцює снігопад. 
Надворі – лютий холод, 
Тепла давно нема. 
Заліз в копичку зайчик 
І солодко дріма. 
Мете хвостом лисичка 
Сніжок біля сосни. 
В барлозі спить ведмедик, 
Солодкі бачить сни.

Тихо, тихо сніг іде, 

Білий сніг, лапатий, 

Ми у двір скоріш підем, 

Візьмемо лопати. 

Ми прокинем зранку 

Стежку біля ганку, 

Вийде мама з хати 

І почне питати: 

- Хто ж це так доріжку 

Вміє прокидати? 

 

(М.Познанська)

Я лечу, лечу, лечу — 

Накатаюсь досхочу. 

Все униз, униз, униз — 

Мимо сосен і беріз. 

Я веду, веду, веду — 

Саночки на поводу,

Бо з гори санки летять, 

А на гору — не хотять... 

 

(Грицько Бойко)

Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.

Дорога біла стелеться,

І краю їй нема.

Сніжок мете. Метелиця.

Прийшла до нас зима.

Льодком тоненьким скована,

Спинилася ріка.

Повита тихим сном вона,

Весняних днів чека.

І ліс дріма. Безлистною

Верхівкою поник.

Над ним пісні висвистує

Лиш вітер-сніговик.

 

(В.Бичко)

По дорозі зайчик скаче, 

Сніг глибокий, зайчик плаче, 

Змерз він дуже, і тремтить, 

І не знає, що робить. 

Де спочити, де присісти? 

Щось поїсти. 

Треба швидше у лісочок, 

Де стоїть старий пеньочок. 

Сніг лапками розгрібати 

І корінці там шукати. 

Аби кори трохи згризти.... 

Ой, як хоче зайчик їсти!

 

(Катерина Перелісна)

Падав сніг, 
Падав сніг – 
Для усіх, усіх, усіх, 
І дорослих і малих, 
І вселих і сумних. 

Всім, хто гордо носа ніс, 
Він тихцем сідав на ніс. 
А роззяв, як на сміх, 
Залетів до рота сніг. 

Вереді за комір вліз 
І довів його до сліз. 
А веселі грали в сніжки – 
Сніг сідав їм на усмішки 
І сміявся з усіма: 
- Ой, зима, зима, зима! 

Сіє, віє, завіва 

Снігом завірюха, 

А у зайчика, хоч плач. 

Дуже змерзли вуха.

 

Він і валянки узув,

І вдягнув кожуха,

А з-під шапки, ну, хоч плач.

Виглядають вуха.

 

— І чого ти зажуривсь? — 

Цокотять синички.

— Ти б собі вдягнув на вуха 

Теплі рукавички!

 

(В. Каменчук)

Попід вікнами Мороз 

Ходить-щулиться, 

То загляне у садок, 

То на вулицю: 

- Де ж це дітоньки малі 

оховалися, 

Та невже ж вони мене 

Ізлякалися? 

Я ж їм шкоди не зроблю 

Анітрішечки, 

Тільки носика вщіпну 

Для потішечки!

 

(Катерина Перелісна)

Ми – сніжиночки біленькі,

Ми крилаті і легенькі.

Ми раненько стали вранці,

Закрутилися у танці.

Півня ця калюжа

Здивувала дуже:

Є у ній водиця —

Не дає напиться!

 

(І. Кульська)

Біле місто, білі сквери

І трамваї, і таксі,

Білі міліціонери.

Білі діти — білі всі.

Це ж зима, холодна й біла,

Білим снігом землю вкрила.

 

(В. Бондаренко)

На деревах білий іній,

Кущ — мов білий їжачок,

На паркані, вчора синім,

Безліч білих голочок!

Навіть дідова руда побіліла борода.

Спить під листям їжачок,

Під камінчиком – жучок,

Дідусь – під кожухом,

Зайчик вкрився вухом.

Вже зима в дорозі

На скріпучім возі.

 

(Олександр Богемський)

Зимонько, голубонько

В білім кожушку,

Любимо ми бігати

По твоїм сніжку.

Всім рум’яниш личенька

Ти о цій порі

І ладнаєш ковзанки

В нашому дворі.

 

( Л. Забашта)

В віконце крізь щілинку

Сніжинка залетіла.

Галинка ту сніжинку

Намалювать схотіла.

 

Поки папір шукала, —

Сніжиночки не стало;

Лишилася краплинка:

— Малюй мене, Галинко!

 

(Вадим Бойко)

Ой зима, зима, зима. 

Веселіш пори нема! 

Гірка, сани, гомін, сміх. 

Синій вечір, білий сніг. 

Дітлахи на ковзанах — 

Скільки радості в очах! 

 

(Петрусь Бровка)

Білі мухи налетіли, 

все подвір’я стало білим, 

Не злічити білих мух, 

що летять, неначе пух. 

Галю, Петрику, Кіндрате, 

годі, ледарі, вам спати!

І побігли до санчат 

Галя, Петрик і Кідрат, 

а санчата їм усім 

змайстрував старий Максим,
 

(Максим Рильський)

Цілу ніч мороз малює,

Візерунками дивує,

Ніби казку розказав,

Тут її намалював

І природа милувалась,

Тут вночі, мов диво сталось.

Яскраво ж так малюнки сяють,

Він - чарівник, всі добре знають.

 

(Олена Ерато)

Тоненькі сніжинки

На мене сідають,

Мене за ялинку,

Напевне, вважають.

 

Не знають сніжинки —

Смішинки тоненькі,

Що я — не ялинка,

А просто — Оленка! 

 

(А. Костецький)

Морозець, морозець!

Не щипай за щічки.

Теплі валянки у нас,

Шубки й рукавички.

 

Морозець, морозець! —

Плещемо в долоні.

У дівчаток і хлоп’ят

Носики червоні.

 

(Грицько Бойко)