|
Т. Корольова
ВІРШ ПРО ТАТА
Все на світі вміє тато:
І шпаківню змайструвати,
Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти,
Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..
* * *
П. Осадчук
Я НАВЧАЮСЯ У ТАТА
Мої руки незупинні то у фарбі, то у глині.
Що не вміють руки нині – перейнять скоріш повинні.
Я навчаюся у тата молоток в руках тримати.
Скоро буду майструвати, бо навчаюся у тата!
* * *
Автора не знаю (вірш з журналу "Ух, малюк")
Мій тато
Він не вміє готувати
І млинців не напече,
Та як гарно вкупі грати:
М’яч від тата не втече!
Шити – клопоту багато:
Голка крутиться і все.
Ліпше він ялинку в хату
Нам до свята принесе
Він морозиво купляє
Замість супу на обід.
Та зате татусь наш знає,
Як побудувати пліт!
З ним цікаво мандрувати,
Горами, ланами йти…
Кращого, ніж рідний тато,
Нам ніколи не знайти!
|
М. Пономаренко
Подарунок мамі
Я гілочку мімози
Поставлю на вікні,
І квіточки жовтенькі
Всміхаються мені!
Велика таємниця
Існує поміж нами:
Цю гілочку мімози
Я подарую мамі.
* * *
Юлія Смаль
Про мам
У малого бегемота
Вся сім’я живе в болоті.
І матуся бегемота
Боса ходить на роботу.
У жирафової мами
Шия довга – все дістане.
В слоненяти мама сильна
І за хвостик водить сина.
В мене мама найгарніша,
Найдобріша, наймиліша.
Люблять мам своїх малята –
Звірі, хлопчики й дівчата.
* * *
Анатолій Костецький
Все починається з мами
Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі..
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!..
* * *
В. Гринько
Мама
Ще в колисці немовля
Слово «мама» вимовля.
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати,
Матінка,
Матуся,
Мама,
Мамонька,
Мамуся!
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
* * *
М. Познанська
Мамо, люба, добра, мила!
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
з ситцю плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
хочеш розуму навчить,
ляжу спати - ходиш нишком,
бо боїшся розбудить.
Захворію, хоч злегенька-
цілу ніч не будеш спать.
Тож дозволь тебе, рідненька,
за усе поцілувать!
* * *
І. Січовик
Перше слово
Коло, риску, закарлючку
На папері пише ручка.
Все з’єдналось загадково,
І з’явилось перше слово.
Здогадались, яке саме?
Наймиліше в світі – «мама»!
* * *
А. Костецький
Де живе літо
У павука хатинка –
Тоненька павутинка.
У коника веселого
Між травами оселя.
У ластівки швидкої –
Під нашим підвіконням.
А тепле ніжне літо,
Волошками повите,
Посріблене дощами,
Живе в очах у мами.
* * *
А. Костецький
Сонечкова мама
Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят.
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.
І чистим сонечком встає
Щодня з-за небокраю…
І в нього, мабуть, мама є,
Бо хто ж його вмиває?
* * *
К. Перелісна
Гарне слово
Мама! Мама – гарне слово!
Тільки скажеш – все готово!
- Мамо, кашки! – кашка є.
- Мамо, чаю! – вже наллє.
- Мамо, спати! – вже роздітий,
І у ліжку, і укритий.
- мамо, ніжку зав'яжи!
- Мамо, казку розкажи!
Мама! Мама! Гарне слово.
Тільки скажеш – все готово!
|