Така, як всі - босоніж по калюжах,

Промокла під брудним дощем,

Між сірих стін і сірих перехожих,

Така, як всі, - з накинутим плащем.

Збирала мрії, дотики і миті,

Холодні ранки і пророчі сни,

Обіцяні зірки й волошки в житі,

Така, як всі, втікала від весни.

Хотіла волі, щастя і тепла,

Просила в світу спокою і тиші,

А боса під дощем до нього йшла

Така, як всі, а може, трохи інша.

Любила осінь, вірші й молитви

І дивні очі кольору ночей,

Розмови з небом, з серцем битви,

Така, як всі, - лиш крила з-за плечей.

Василь Симоненко