Чому твої очі так дивляться на мене!? що ти відчуваєш!? чим ти живеш!? чому я неможу тебе забути!? чому!?? ти влився в мою душу..... а вигнати тебе я не посмію...... залишайся... і живи там скільки завгодно.... повернись... не втікай.... я не зроблю тобі боляче.... вибач.. що нагадала її ..... вона померла в твоєму серці.... а я оживляю спогади про неї!? так!? чи можливо я не права!? але ж слід в моєму серці ти також залишив.... невже це все було не справжнім!? не вірю.... ти не з тих... ні по суті ти не зробив боляче... ти просто зник.. чи хочеш вважати себе зниклим для всіх!?... досі болить!? а може варто.... просто жити далі!? наодинці.... вчись літати ... діставай з шафи крила... досить їм припадати пилом...Я так хочу бачити тебе щасливим.... це певно найзаповітніше моє бажання.. дозволь допомагати тобі .. коли важко буде... не хочеш!? твоє право... сам!? а витримаєш!? ... повинен... бо по-іншому ніяк! ..... сумно.. просто мені не вистачає твоєї присутності в моєму житті.... ти вносив .. в нього щось нове.... і мені це стало таким звичним... несподіваним... але я це обожнювала.... музика... спогади... машина... жовтий колір... який я не люблю... але він нагадує про тебе... чай.. кава... ранок.... незбагненність... чим це все завершиться!? чи вже завершилось!?... пече... чому!?.. пояснення не можу знайти... просто жагучо... не вистачає.. не спокійно.. не намісці... привласнила!?-можливо... але ... відпустила... не повернулось... значить не було моїм... нехай летить... аби тільки йому не боляче було... бо цю біль я відчуваю на собі.... мені достатньо буде знати що він щасливий.. і в нього все добре.. аби тільки в нього все було добре.... тоді я буду спокійною... я просто хочу щоб він про мене не забував...
Я прийду до нього у сни ... я просто хочу побачити його знову... його обличчя... відчути його дихання... шалений стукіт серця... ні не його а мого.... бо не може повірити що я стою поряд і бачу як він спить... сон спокійний.... дихання врівноважене.... повертається.. ні.. він не повинен мене побачити....ні.. він просто повернувся... його вуста... і посмішка.. така чарівна... яке ж воно янголятко... моє.... ловлю себе на думці.... ні не моє... не схотів бути моїм янголятком... ладна годинами прилітати і дивитися як він спить... уже світає... сонечко пускає перші промінчики на землю... і у віконечко його спальні... 9го поверху... ой.... іній з дерев посипає все зоряним пилом... можна загадувати бажання!?? -вважай що я його вже загадала... треба повертатися.... я зроблю йому подарунок... малесенький.... я покладу під подушку цукерку.... він любить солодке... нехай і сниться сон солодкий.... а я поцілую тебе на прощання... я прилечу.. ще.. аби переконатися що у тебе все добре... ти не дізнаєшся... хоча... просто дивуватимешся знайденій цукерці під подушкою...
А я полетіла....