ПІДСЛУХАНЕ ВНОЧІ

На кухні Цукерка в блискучій обгортці
Вела теревені з мосьє Коньяком,
А Чайник співав то пiано, то форте
Та парою дихав неначе дракон.

«Скажіть мені, пане Коньяк, Ви кохали?
Та так, щоб до щему, до болю, до сліз?»
«Оце так питання!-  подумав Рогалик,-
Хитрющий попутав Цукерочку біс…»

Коньяк посміхнувся у вуса поволі,
П’ять зірочок мав на мундирі давно
(Зник Чайника спів десь на сі-ля бемолі)
«Пробачте, Солодка, життя - не кіно.

Я пристрастю дихав, жадав поцілунків
Із присмаком кави й дешевих сигар,
Та серце тримав я завжди в обладунках,
Вважав що кохання нудьга і тягар».

Раптово почулось легеньке зітхання:
«Я вірю в кохання, мадемуазель,
В солодке й гаряче, завжди, як востаннє…
...Та я лише Чай…
Не жагучий  «Martell»

© Copyright: Ника Неви, 2017
Свидетельство о публикации №117020604207
Натюрморт з джерел інтернету

Рамочка від BFlash