Народився 21 березня 1958 року у місті Умань, Черкаської обл..
Батько — Василь Корнійович Колесніченко (* 1935); дружина — Лілія Петрівна Македон (* 1976).
Освіта: Уманський сільськогосподарський інститут (1975-80), вчений агроном; Українська державна юридична академія (1987-92), юрист.
1975–1976 — робітник стадіону, м. Умань,
з 03.1981 — головний агроном, колгосп «Слава» Володимир-Волинського району Волинської області.
з 01.1982 — 1-й секретар, Володимир-Волинський МК ЛКСМУ
1982–1984 — служба в армії
1984–1985 — майстер підрядних робіт ремонтно-будівельного управління, м. Євпаторія,
з 06.1985 — оперуповноважений відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності, УВС м. Ялти Кримської області.
1989 — інструктор, а з 10.1989 — голова контрольної комісії, Ялтинський МК КПУ.
з 03.1992 — юрист у Ялтинській філії «Інтерконтбанку»
1993–1996 — юрист у санаторії «Узбекистан», м. Ялта.
з 02.1996 — юрист, ПП «Улибка», ТОВ «Улибка-ЮБК», ТОВ «Бєлий Лєв»,
з 06.2003 — заступник голови з питань ідеології та місцевого самоврядування, Севастопiльске міське віддiлення Партії регіонів.
Член Партії Регіонів з 04.2001. Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.07 від Партії регіонів, № 180 в списку. На час виборів: заступник голови з питань ідеології та місцевого самоврядування Севастопольського міського відділу Партії регіонів, член ПР член Комітету з питань правосуддя (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).
Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від Партії регіонів, № 175 в списку. Заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді України[2]Голова підкомітету з питань звільнення суддів та реагування на порушення законодавства у сфері правосуддя Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя[3]. Кандидат юридичних наук, доцент[4]. Заслужений юрист України[5]. Член групи з міжпарламентських зв'язків з Державою Ізраїль, з Французькою Республікою, з Австрійською Республікою, з Алжирською Народною Демократичною Республікою, з Румунією, з Італійською Республікою, з Федеративною Республікою Німеччина, з Королівством Бельгія та з Російською Федерацією[6]
Є головою Всеукраїнської координаційної ради організацій російських співвітчизників, Всеукраїнської громадської організації «Російськомовна Україна» та співголовою Громадської організації «Міжнародний антифашистський фронт».
[ред.]Нагороди

Нагороджений медаллю «Святого Князя Володимира» Української православної церкви у 2007 році[7]
Нагороджений орденом Дружби (Російська Федерація, 2008)[8]
Українське видання «Дзеркало тижня» 7 березня 2009 року опублікував рейтинг найвпізнаваніших спікерів у Верховній Раді України, серед яких, від Партії Регіонів Вадим Колесніченко посів 8 місце[9]
27 грудня 2009сраку за громадську правозахисну діяльність та захист інтересів Української православної церкви Предстоятелем Української православної церкви Блаженним Митрополитом Володимиром нагороджений орденом «Почаевської ікони Пресвятої Богородиці»[10]
Лауреат премії «Співвітчизник — 2009»[11]
Нагороджений Пам'ятною відзнакою «За заслуги перед Севастополем» (2008 р.), дипломом та відзнакою «Громадське визнання» (2010 р.), Почесною відзнакою Одеської національної юридичної академії, «Золота Зірка — Честь і Гідність» (2010)[12]
Заслужений юрист України (20 серпня 2010)[5]
Народний депутат України Вадим Колесніченко за дорученням президента Міжнародної асоціації блакитних шоломів Організації Об'єднаних Націй «Солдати світу» Лорана Аттар-Байру 24 жовтня 2011 року в Києві був нагороджений Пам'ятною медаллю миру (фр. — Medaille commemorative de la paix) ООН[13]
[ред.]Діяльність щодо захисту суспільної моралі

3 лютого 2011 року за поданням Вадима Колесніченка Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі визнала кліп «Ти і я» співачки Єви Браун еротичним і таким, що пропагує фашизм. Колесніченко подякував членам комісії за таке рішення та зазначив: «Я не ханжа, але те, що я побачив у кліпі, який, до речі, транслювався у вечірній час по телебаченню, це неповага до тих, хто воював з фашистами. Треба раз і назавжди сказати зась фашизму в Україні»[14].
[ред.]Оцінки Колесніченка журналістами та політиками

Як зазначила кореспондент УНІАН Оксана Климончук, «Колесніченка багато хто вважає одним з представників п`ятої колони в Україні»[15]. На думку політика Івана Зайця, «Колесніченко відомий своїм проросійським настроєм, тому об'єктивно сприймати його заяви не можна»[16]. Політик Ігор Мірошниченко назвав Колесніченка «головним провокатором з Партії Регіонів» і повідомив, що Колесніченку «приписують тісні зв'язки з російськими спецслужбами»[17].
Під час опитування в серпні 2011 р. інформаційною агенцією УНІАН експертів з українофобії щодо п'ятірки найбільш активних українофобів часів Незалежності[18], В'ячеслав Брюховецький та Юрій Андрухович назвали Колесніченка на четвертому місті, Брати Капранови та Олександр Палій на п'ятому.
[ред.]Висловлювання Колесніченка та звинувачення в українофобії

Колесніченко відомий своїми коментарями і діями, що багатьма розцінюються як українофобські[19][20][21][22][23], а кореспондентка УНІАН Оксана Климончук навіть назвала його «королем українофобії»[21].
В інтерв'ю кореспондентові УНІАН Оксані Климончук[15] Колесніченко заявив:
«в Україні видано більше ста законів, які забороняють використання російської мови» і «держава заборонила її у всіх сферах»,
«Сталін набагато розумніша і колоритніша фігура, ніж негідник Бандера»,
«Нам в Україні нав'язують ідеологію бандерівщини і нацизму»,
«ідіот» — це «оцінка розумового розвитку людини», а «дебіл» — це «медичний стан людини», і що «людей, які поводяться сьогодні неадекватно, інакше, як ідіотами і дебілами, назвати не можна. Тому що ставити свої погляди на розвиток держави вище за людей, називається ідіотизм, дебілізм, націоналізм і фашизм».
Коментуючи висновки Держдепартаменту США в доповіді про обмеження свободи слова й зборів в Україні, Колесніченко назвав їх «безумними» і заявив, що «автори доповіді чи обнюхалися нафталіну, чи накурилися»[24]. Коментуючи негативний висновок Венеціанської комісії щодо його законопроекту «Про мови в Україні», Колесніченко побачив в діях комісії «абсурд, підлість і цинізм» і висловив припущення, що комісія так вчинила тому, що «ми рилом не вийшли»[25].
З нагоди Дня української мови та писемності Колесніченко виступив з промовою, в якій звинуватив націоналістів у незадовільному, на його думку, сучасному стані української літературної мови:
«стараннями націоналістів українська мова перетворився на звалище суржику, в яку влізло все що завгодно, і тому літературної мови ми сьогодні не маємо» [26][27]
У вересні 2010 року Колесніченко написав відкритого листа до СБУ, з вимогою перевірити законність проведення фестивалю патріотичної пісні «Гайдамака. UA»[28]: «Нам стало відомо про проведення … фестивалю повстанської та патріотичної пісні Гайдамака. UA … Під час проведення Фестивалю організаторами планується ряд концертів українських музичних колективів з яскраво вираженою націоналістичною і ксенофобською спрямованістю, презентацій „Повстанських книжок“, лекцій і зустрічей з відомими націоналістично налаштованими музикантами, письменниками, політиками», — йшлося в листі російською мовою, — «Формат вшанування української повстанської та бойової пісні має стати закликом до дії молодих українців, про що свідчить і афіша заходу. На афіші зображений гайдамака з холодною зброєю в руках, готовий до бою. Самі ж організатори відомі своєю мілітаристською анархічною ідеологією, гасла якої зображені на одязі. Музичні групи, виступ яких планується, відзначаються явно ксенофобською і націоналістичною спрямованістю текстів пісень. Так, група „ОтVinta“ культивує, а швидше за все явно закликає українців до фізичного знищення представників різних національностей без розбору …. У зв'язку з цим і тексти пісень таких груп направлені на явну образу людини за національною ознакою».
Народний депутат від «Наша Україна — Народна самооборона» Олесь Доній реагуючи на прохання В.Колесніченко[29] до СБУ перевірити на предмет законності фестиваль «Гайдамака. UA», сказав[30][31], що «Колесніченко є відомим українофобом. Це людина, яка чітко ненавидить українську історію, українську культуру. Будь-яка згадка про незалежність України у нього викликають якусь незрозумілу лють. Він сприймає дуже боляче те, що Україна здобула незалежність».
5 листопада 2010 року Колесніченко зареєстрував у Верховній Раді України проект Постанови «Уточнення понятійного апарату мови діловодства державних органів влади, судочинства, тощо» (стосовно розмежування прикметників «руський» та «російський»), через що ЗМІ звинуватили його[32][33][34] в намаганні замінити слово «українець» на «руський», адже в проекті було запропоновано замінити прикметник «російський» на прикметник «руський» в мові законодавства, офіційного діловодства, судочинства, тощо відносно термінів, понять, процесів, явищ, що пов'язані з приналежністю до руської культури, яка лежіть своїми коренями в давній державі — Київська Русь.
В січні 2011 року Колесніченко Вадим звернувся до генерального прокурора України із запитом про заборону виробництва, торгівлі та розповсюдження ксенофобської продукції на території України. Приводом для депутатського запиту стало звернення співголови Латвійського антифашистського комітету Йосипа Коріна та громадського діяча Михайла Райфа (Ізраїль) щодо «ганебних фактів продажу на гірськолижних курортах Карпат, майдані Незалежності міста Києва і в соціальній мережі Інтернет (український сегмент) ксенофобської і такої, що розпалює міжнаціональну ворожнечу, продукції»[35]. Предметом звернення стала придбана заявниками в магазині «Сувеніри Буковелі» (с. Паляниця, Яремчанська міська рада, Івано-Франківської області) сувенірна продукція, а саме магніти, на яких можна побачити такі написи: «Дякую тобі Боже, що я не москаль!», «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями!» та інші, які «в суспільній свідомості і на думку міжнародних правозахисників мають ксенофобську спрямованість стосовно українських громадян російської національності і громадян Російської Федерації»[35]. В зверненні зазначається, що на одному з чеків, який містить інформацію про придбання сувенірів 1 січня 2011 року о 14 год. 48 хв., «прямо присутня ксенофобна назва магніту — „Москаль“»[35]. Як зазначає Колесніченко, «у написах на сувенірній продукції дуже чітко простежується агресія і негативне ставлення до вищевказаних осіб. Приміром, з вислову „Дякую тобі Боже, що я не москаль!“ складається враження, що мати будь-який зв'язок з Російською Федерацією, російською культурою, російською мовою — це надзвичайно ганебно»[35].
Вадим Колісниченко за результатами анкетування журналістів суспільно-політичної і ділової преси України був названий одним із найбільш скандальних депутатів за антиукраїнські настрої. На прохання журналіста заперечити, що він є антиукраїнським політиком[36] Колесніченко відмовився спростувати свою позицію:
Мене в даному випадку це не турбує. Називають антиукраїнським? І, слава Богу. Знаєте, адже для політика все, крім некролога - піар.
[розгорнути]
Оригінальний текст (рос.)
Тим не менше, Вадим Колесніченко оголосив конкурс для всіх українських журналістів, експертів та зацікавлених осіб, які здатні надати докази на підтвердження його «українофобства». Переможцем стане той, хто надасть пряму мову або відеоряд, де Вадим Колесніченко безпосередньо принижує Українську державу, народ, мову чи культуру (не беруться до уваги перекази слів В.Колесніченка третіми особами, оціночні судження, ярлики чи наклеп). Для нагородження виділяється 10 000 гривень за рахунок особистих коштів Народного депутата України[37].
Строк подачі заяв — необмежений. Докази слід надсилати на його офіційну електронну адресу.
До цього часу, за версією самого депутата, жодного доказу надіслано не було[38]
У своєму блозі на інформаційному інтернет-порталі «Українська правда» Вадим Колесніченко пише:
«Люблю Україну й весь український народ, без поділу на мови чи національності, є переконаним патріотом нашої держави. Завжди буду протидіяти ксенофобії, дискримінації, спробам "титулізації" нашого суспільства. Адже впевнений, що "українська нація" – це політичне визначення, що об'єднує всіх представників українського народу, в незалежності від етнічного походження чи рідної мови, на засадах демократії, безумовної поваги до прав людини та спільного бачення майбутнього. Всі разом ми 20 років тому створили Українську Державу»[39]
[ред.]Скандали

5 березня 2012 року в ефірі програми Шустер LIVE виникла штовханина між В. Колесниченком та активісткою руху FEMEN Олександрою Шевченко, приводом для якої стало його образливе слово на її адресу. В ході цієї потасовки депутат в прямому ефірі назвав активістку «ганьбою», «проституткою» та «п'яною бабою»[40][41].
24 травня 2012 року після засідання Верховної Ради України В. Колесниченка було побито у сесійній залі Верховної Ради. При виході з будівлі Верховної Ради хтось з мітингувальників поцілив політикові кросівком у голову. Приводом агресії став «Закон про засади державної мовної політики», який за оцінками багатьох експертів є антиукраїнським і по своїй суті є підґрунтям для введення другої державної мови.
25 травня 2012 депутат від НУ-НС В'ячеслав Кириленко і Колесніченко влаштували бійку в прямому ефірі програми «Шустер Live».[42] Колесніченко запропонував депутатові від НУ-НС подивитись на нього без трусів: «Вам що труси зняти показати?», — сказав він. Після цієї фрази Кириленко кинувся на Колесніченка з кулаками.
26 травня 2012 р. професор Тімоті Снайдер з Єльського університету в офіційній заяві повідомив, що Вадим Колесніченко брутально порушив його авторські права при виданні книги «ОУН и УПА: исследования о создании „исторических“ мифов» (Київ, 2012) і зажадав публічного вибачення, а також видалення цієї книги з Інтернету і знищення всіх її паперових копій. В іншому разі Снайдер вважає можливим розглядати варіанти захисту своїх прав за допомогою юридичних засобів.[43]