• Авторизация


Ліна Костенко. 01-09-2011 19:41 к комментариям - к полной версии - понравилось!


А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей.

І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.

Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!

Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:

— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас.
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (2):
Мерзенна тітка.
А вірш хороший.
З нас вона сміється...
Ответ на комментарий Не_руссссская # а чого мерзенна?


Комментарии (2): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Ліна Костенко. | слава_бондар - Дневник слава_космонавтам | Лента друзей слава_бондар / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»