В українському совєтському суспільствознавстві Донцов на справді науковому рівні не аналізувався ніколи. «Аналіз» зводився до дещо інтелектуалізованої базарної лайки, а «критика» — до навішування ярликів на кшталт «запроданець», «фашист» тощо. Натомість українські суспільствознавці діаспори та міжвоєнної Галичини присвятили Донцову велику кількість праць, написаних як у дифирамбічному стилі, так і доволі критичних.

Найголовнішою проблемою, з якою стикається «донцовознавець» у сучасній Україні, є недостатня представленість творів Дмитра Донцова у книгозбірнях та взагалі у читацькому обігу. Щоправда, за останні роки в Україні були перевидані (мізерним накладом, бо перевидання, як правило, здійснювалися не видавництвами, а політичними організаціями) його найголовніші твори — «Історія розвитку української державної ідеї», «Дух нашої давнини», «Націоналізм», «Клич доби», «Росія чи Европа» тощо. Ще деякі можна знайти у ЦНБ НАН України («Де шукати наших історичних традицій», «Підстави нашої політики», «Хрестом і мечем» тощо).

далі:
http://dontsov.info/index.php?option=com_content&v...atid=36:poslidovniki&Itemid=41