Так, офіційно союз з Московією тривав лише 6 років. Все, що відбувалось після того – чиста анексія українських земель Московською державою. Передісторія події.
Україна-Гетьманщина після смерті Богдана Хмельницького і початку так званої Руїни, коли посилив своє втручання в справи Гетьманщини Московський уряд, мала не один шанс на відродження, але якісь гіркі обставини постійно ставали на заваді.  Московські воєводи в багатьох містах, і зокрема в Києві, почали відкрито підтримувати антиукраїнські позиції, спрямовані проти нового гетьмана Івана Виговського, який не погодився ревізувати Переяславські угоди на користь Московії, і фактично сприяли загостренню громадянської війни в Україні. В цих умовах Виговський був вимушений укласти Гадяцький договір(16 вересня 1658), за яким Україна отримувала рівноправне місце в Речі Посполитій під назвою Велике Князівство Руське поряд з Польщею та Литвою. Восени 1658 року уряд Московії перейшов до збройного вторгнення в Україну.  З'єднавшись з ворогами Виговського — Іваном Безпалим, осавулом Вороньком та запорожцями кошового Барабаша, армія Григорія Ромодановського захопила низку українських міст і вирізала не тільки прихильників гетьмана, але також і грабувала мирне населення.  Московська армія (більш ніж 150 000 чол.) на чолі з Олексієм Трубецьким почала вторгнення в Україну на допомогу Ромодановському навесні 1659 року. До московського війська приєдналися деякі козаки — вороги Виговського в громадянській війні — на чолі з новопризначеним московитами «гетьманом» Безпалим. За деякий час загін Ніжинського полковника Гуляницького напав на обоз армії Трубецького та, відступаючи, зненацька захопив м. Конотоп. Незважаючи на погрози та умовляння зрадити Виговського, Гуляницький відмовлявся та з чотирьохтисячним загіном козаків боронив Конотопську фортецю. Велика московська армія вирішила захопити Конотоп перед тим, як просуватися далі вглиб України. Облога Конотопа почалася 21 квітня 1659 року. До 29 червня 70 днів чотирьохтисячний загін Гуляницького утримував фортецю проти багатотисячного війська Трубецького, що надало Виговському змогу організувати свою власну армію, було досягнуто домовленності з Кримським Ханом Мухамедом-Ґіреєм IV про допомогу; хан з'явився на початку червня на чолі 30-тисячного війська. Відомо, чим закінчилась битва під Конотопом, рештки московської армії відкинули до кордону з Московією, цар Олексій Михайлович схопився за голову і віддав наказ людям всіх чинів поспішати на земляні роботи для зміцнення Москви.  І от трапляється несподіванка: гетьман Виговський якось не домовився із кошовим отаманом Іваном Сірком, який тим часом здійснив напад на татарські поселення (їм би мобільний зв'язок, так не було ж). Хан з ордою залишає Виговського та вертається в Крим. Громадянська війна спалахнула з новою силою. А цар вже був хотів тікати за Ярославль, так доля йому посміхнулась, а Україна не змогла скористатись цією перемогою. Змарнований шанс. Неузгодженість дій, взаємонедовіра, підступність улесливих ворогів, незнання національної психології північного сусіда знову спрацювали на поразку.  Івана Виговського не зрозуміли. Союз із Польщею, незадоволення частини козацтва зовнішньою політикою гетьмана та інтриги деяких старшин на чолі з Я. Сомком призвели до усунення І. Виговського від влади. На козацькій раді за підтримки промосковськи налаштованої частини старшини Ю. Хмельницький був знову обраний гетьманом. Згодом з'ясувалося, що на раді не було більшості, і тому в історії залишилась назва Чорна Рада.
Ще один шанс, не минає й року. У 1660 році розпочалася нова війна між Польщею і Московщиною за українські землі, у якій узяли участь і українські війська, очолювані Ю. Хмельницьким, людиною слабодухою і з фізичними вадами. Воєнна кампанія московських військ під командуванням В. Шереметева, до яких, за наказом Ю. Хмельницького, приєднався козацький корпус під проводом Т. Цецюри, завершилася нищівною поразкою під Чудновом. У світлі таких подій 27 жовтня 1660 року гетьман Ю. Хмельницький оголосив про свій перехід на бік поляків та уклав з Польщею Слободищенський трактат. Знову до поляків, але тепер козацька старшина не ремствувала, як за І.Виговського, вибору не було. Провідну роль у виробленні його умов з української сторони відіграли козацькі старшини Г. Гуляницький, Г. Лісницький та митрополит Д. Балабан, а з польської — коронний гетьман С. Потоцький і польний гетьман Ю. Любомирський. Цей договір скасовував невигідні для України Переяславські статті 1659 року. Зокрема згідно з його умовами Гетьманщина розривала союз з московським царем і відновлювала державний зв'язок з Річчю Посполитою на основі Гадяцького договору 1658 року.
Отже між іншим днями ми відсвяткували 350-річчя з дня розірвання Переяславських угод і скасували міф про «одвічне устремління українського народу до братнього союзу з народом московським»