Єфименко Олександра Яківна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Єфи́менко Олекса́ндра Я́ківна (дівоче прізвище Ставро́вська) (* 18(30) квітня 1848 — † 18 грудня 1918) — українська історик, етнограф; 1907-17 професор російської історії на Бестужевських курсах у Петербурзі; праці про політичний та соціально-економічний устрій України XVII—XVIII ст.

Народилася в селі Варзуга (нині Мурманської області) в сім'ї службовця. У 1863 закінчила архангельську гімназію, вчителювала в Холмогорах (тепер село Ломоносове), де одружилася з висланцем з України етнографом та істориком Петром Єфименком. У 1877 переїхала до Чернігова, у 1879 — до Харкова, де стає активною діячкою Історично-філологічного товариства при Харківському університеті. З 1907 очолювала кафедру й викладала історію України на Бестужевських вищих жіночих курсах у Петербурзі. У 1910 Харківський університет присудив Єфименко науковий ступінь почесного доктора історії (перша жінка в Росії, яка здобула таке визнання). У 1917 переїхала на Харківщину, де трагічно загинула від рук злочинців.

Олександра Яківна — автор праць, написаних на ґрунті народницького підходу до історичних явищ. В її творчому доробку особливе місце займає «Історія українського народу», в якій висвітлюється історичний процес в Україні з найдавніших часів до XIX ст