***
Не промовивши ні слова, вигляд вдумливий зробив
І у вирій світанковий мовчки з вітром полетів
А там зверху так щасливо посміхнувся й вдалечінь
Так грайливо, так зрадливо назавжди гайда, мерщій!
Ну а потім, повернувшись, на порозі постояв
Оченята опускав додолу, про спорідність душ казав
Ти що, дійсно віриш, що тебе тут хтось чекав?
Ой забула я, забула і не хочу вспоминать...
Хай той вирій світанковий, вітер свіжий і холодний
Заберуть тебе назад - не цікаво вже минуле зустрічать!
І не буде мене знову сумнів тихий, кольоровий
В серці холодом вагань незбувшини терзать
***
Пройшло немало днів
Ми робим вигляд, що не розумієм
Так сталося чомусь...
Та й більше ми не мрієм
Відводим очі час від часу
І всі слова, що не промовлені
В печалі та на мотузку думок
Сказати один одному не смієм...
***
Привіт, колишній!
Де був, що тут тобі потрібно?
Ти враз забув, що я тебе не гідна
Ти кращої знайшов за мене...
Чому ж стоїш тут, як Сирена?
Чи може мотлох свій не весь забрав
Ач, книжка залишилась
Тригонометрія тобі враз знадобилась...
Ну як життя, як настрій, як робота?
Кого кохаю зараз я, то не твоя турбота
У мене добре все. Так, я щаслива
Якась непевна посмішка твоя
І очі геть гасимі...
Не хочу повертати те, у чому вже немає віри
Ти вибір свій зробив - амури підсобили
Бажаю щастя без мене, нащо тобі здалася?
Своє майбутнє віднайшла, а смутку позбулася