В дневнике у Славы Бондар я нашла чудесные стихи Василя Симоненко – как раз о сердечном огне.
Предлагаю их вашему вниманию.
Они на украинском языке.
Поэтому для моих русскоязычных читателей я их перевела. Не судите строго…
Василь Симоненко
МОЖНА
Можна вірить другові чи милій,
Марить наяву чи уві сні,
Білизну червневих ніжних лілій
Заплітать букетами в пісні.
Можна жить, а можна існувати,
Можна думать — можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті що не палають, не горять!
Люди всі по-своєму уперті:
Народившись, помирає кожна,
А живуть століття після смерті
Ті, що роблять те, чого "не можна".
29.IX.1956, Біївці
МОЖНО
Можно верить другу или милой,
Наяву или во сне мечтать,
Белоснежность нежных летних лилий
В песни и стихи вплетать.
Можно жить, а можно прозябать,
Можно думать, можно повторять.
Но не могут душу согревать
Те, кто не пылают, не горят!
Люди все по-своему упёрты:
И родившись – всё-таки умрём,
А живут столетья после смерти
Кто «нельзя» идёт наперекор.